Духмяна компанія

 В автобусі довелося тіснитися з чужими людьми, це звісно не комфортний автомобіль батька, яким можна було під'їхати хоча б до центру міста, але тут ніхто не задає зайвих питань. Тому в цьому плані Ніка була максимально спокійна. Навіть уявити складно, як би їй довелося відповідати батькові куди вона напланувала сьогодні їхати. 

  "Зустріч з безпритульним?" Таке собі планування. Суворий тато точно б цьому не зрадів. Останній конфлікт, після якого дівчина вирішила переїхати до Макса, на цьому фоні здавався б дрібничками. Тому, ні в якому разі батько не повинен був знати про нового знайомого друга.

  Апартаменти Яна знаходилися близько від центру міста. Не дивлячись на те, що безпритульні не маючи власною нерухомості, зате мають можливість проживати в найдорожчому місці міста. Комфортність - це вже інша тема, але сама суть, має свою силу, дехто саме цим і гордився.

 - Дякуєму цьому дому, ідемо до іншого. - Прозвучало від п'яного чоловіка який вийшов із занедбаного будинку. Демонстративно зробивши реверанс, в знак подяки за затишну ніч.

  Саме в цьому напрямку прямувала і Ніка, її трішки бентежило те, що вона знаходиться в абсолютно не природньому для неї місці, але чимось її це захоплювало. А побачитися із Яном хотілося дуже сильно.

 - Напевно саме зараз я поза зоною свого комфорту, - заспокоюючи себе промовила дівчина, обережно переступаючи купи сміття. - ,,Для досягнення успіху і самореалізації, вам корисно залишати свою зону комфорту". - Скептично бурмотіла собі під ніс Ніка, згадуючи промови відомих коучів, з надією, що самек зараз її це допоможе.

.........................

 Під завалами сміття почувся шурхіт і звідтіля вибіг щур, який промчав попід стіною, але не аби як налякав дівчину. Ніка від страху підстрибнула, але вдало приземлитися не вдалося. Вже за мить вона лежала на землі в незрозумілій субстанції, від якої досить добре тхнуло.  

 - О нііі, - розчаровано протягнула Ніка. - Цього мені не вистачало.

 Дівчина обережно встала і оцінила свій вигляд. Радіти не було чому, смердюча невідома речовина покривала її спину і сідниці. Вона поквапилась до Яна в надії, що в нього буде чим витерти бруд із себе.

 Пустий погляд Яна зустрів стурбовану дівчину, яка вихором увірвалася до занедбаної кімнати. У своїй звичній сутулій поставі хлопець сидів на імпровізованому ліжку не чекаючи нікого. Проте, в Ніки вже були плани і для себе і для нього.

 - В тебе немає серветок, бо я трішки забруднилася, поки йшла до тебе. 

 Ян розгублено покивав, даючи знати, що нічого подібного не має. Насправді, він не розраховував, ще колись побачитися з дівчиною, а тут вона неочікувано з’являється знову. 

 - Ти сьогодні вже їв?

 - Ні, - тихо промовив хлопець.

 - Тоді збирайся і ідемо разом.

 Хлопець здивовано подивився на дівчину, але суперечити не став. Надто наполеглива вона була, та і звик користуватися кожною можливістю, яка випадала для виживання.

 Ян не міг швидко йти, через свої вади. Тому, дівчина не квапливо йшла поруч з ним, розпитуючи, що б він хотів на сніданок. Будучи не вибагливим, хлопець лише мовчки ковтав слину, але їй все ж вдалося вислизнути із рота, що робило хлопця ще більш безпорадним і відразним. Але Ніку це не відштовхувало, вона відчувала лише жаль до хлопця і величезне бажання допомогти.

 В найближчому фаст-фуді, дівчина замовила ситний сніданок Яну, а сама направилась до вбиральні, щоб якнайшвидше позбутися бруду із свого одягу. Люди, які в цей час також були в закладі, досить сильно звертали увагу на цю пару. Чи то через неприємний сморід, який вже доносився і від Ніки, чи від абсолютної не сумісності неохайного хлопця і досить привабливої дівчини. 

 Частково, дівчина сама була шокована всім цим, але намагалася відганяти зайві думки, зосереджуючись на жакеті, який зняла з себе і намагалася відчистити серветками, туалетним папером. Викидати одяг ще було рано, бо немає нічого взамін. Зробивши все можливе, дівчина повернулася до Яна, який сидів зігнувшись над столом, але так і не почав їсти.

 - Ти чому не їсиш?

 - Не знаю, - розгублено сказав хлопець.

 - Можеш їсти, це все тобі.

 Дівчина не знала, що ще додати, але ці слова спрацювали. Ян незграбно, але почав їсти. Поруч з дівчиною, йому ніби було затишніше. Люди за сусіднім столиком з огидою дивилися на безпритульного, від чого хлопець зніяковів і все більше сутулився, ніби кожен їхній погляд був для нього ударом, від якого хотілося заховатися.

 - Не звертай на них увагу, - легко торкаючись руки Яна промовила дівчина.

 - Я брудний, - відводячи руку сказав хлопець.

 Це було несподівано. Він не хотів забруднити дівчину, хоча вона сама торкнулася до нього. Звісно це були вже дрібниці після невдалого падіння, але вже не намагалася торкатися хлопця.

  Дивлячись, як Ян жадібно ковтає кожен шматочок бургера, Ніка бачила в ньому не звичайного безпритульного. Він не був залежним алкоголіком чи наркоманом, якими є більшість попрошайок. Просто доля його склалася не такою поблажливою, як у звичайних людей. Розуміючи це, дівчина вирішила діяти.

 - Я хочу тобі допомогти. Тому, не приймаю ніяких відмовок. 

 Сьогодні Ніка, як ніколи була наполеглива. Рішуче налаштувавшись, вона запропонувала знайти краще житло і новий одяг. Вони домовилися, що зустрінуться пізніше, бо дівчина вже запізнювалася на співбесіду. 

 - Не пропадай, - сказала на прощання, - я тебе знайду.