Ароматний ранок

 Лагідне літнє сонце вже прокралося до кімнати в якій спала Ніка, своїми теплими променями лагідно пестило усіхнене обличчя дівчини, напевно сон був приємний. Але приємніше знаходитися у своєму зручному ліжку. Хоча питання зручності для кожного різне. Такі базові необхідності, як їжа, сон, оточення мають величезний вплив на особистість. На щастя, Ніка не була обмежена у базовому комфорті. Все життя вона спала у зручному ліжку, їла те, що їй було до вподоби. Але чомусь не відчувала себе серед своїх. Цей світ не приїмав її такою, якою вона хотіла бути. Потрібно було бути зручною для цього світу. 

 Але покищо, зручним є лише ліжко, в якому дівчина намагається залишитися як можна довше. Легко потягуючись і повільно розплющуючи очі, Ніка вдихає знайомий аромат, який доноситься з кухні. Мамина кулінарія - це вершина смаку. Ніхто і ніколи не здатен готувати так смачно, як мама. В цьому дівчина вже давно була переконана. Тому, сон швидко минув і потрібно було поквапитися, щоб пошвидше спуститися на кухню і насолодитися приємним сніданком. 

 - Ти сама прокинулась, - здивовано запитала мама у Ніки, коли та зайшла до кухні потираючи ще сонні очі. - Я хотіла тебе розбудити пізніше.

 Ніка обійняла маму і вже хотіла вкрасти одного млинця, але нічого в неї не вийшло. Мама наіграним суворим поглядом покивала, даючи зрозуміти, що потрібно дочекатися поки все буде готово. Терпіти було важко, особливо, коли улюблена малинова начинка повільно витікала із турботливо змотаних млинців.

  Атмосфера на кухні змінилася з приходом батька.  Його суворий погляд давав знати, що з ним не можна жарувати. Це завжди допомагало йому в роботі. Але його донька завжди хотіла в ньому бачити просто, тата, а не суворого керівника. Сьогоднішній ранок не був виключенням, тим більше сьогодні. Після вчорашнього несподіваного повернення Ніка чекала від батька найгіршого. 

 Ранок Ігора завжди починався із чорної кави і чітких планів на день, снідати він не полюбляв. Але сьогодні було виключення із правил.

 - Ти надто напахтила млинцями, люба. Тому, сьогодні я не відмовлюся від сніданку.

  Господиня накрила ранковий стіл і подала каву чоловікові, за що він її легенько обійняв і поцілував. За їхньою ніжностю завжди приємно спостерігати. Бо поруч з дружиною, Ігор завжди був іншим: ніжним, добрим, лагідним. І Ніка завжди дивувалася, яким чином, мама змогла приборкати такого суворого тата. Чому він відносився до неї по особливому? Невже це просто кохання, чи за цим приховується якась історія?

 Обов'язками Наталі, було лише готування їжі. Хоча це важко назвати обов'язками. Безспірно вона любила це робити і часто ображалася, коли чоловік і донька їли десь в іншому місці, а не вдома. Прибирали величезний будинок прибиральниці, тому, важкої роботи по дому Наталя не робила. Вільний час вона проводила у танцювальній студій. Вона просто обожнювала танцювати, робила це для власного задоволення. Важко було зрозуміти її, як все життя можна присв'ятити сім'ї і танцям. Але не дивлячись на це, Ігор завжди підтримував вподобання дружини і ніколи їм не суперечив. 

 Для Ніки правила життя були іншими. І вже сидячи за столом, вона чекала, коли тато перший заговорить до неї. Млинці вже не здавлися такими аппетитними, як були до його приходу, від хвилювання кожен шматочок застрягав у горлі. Проте, дівчина вже налаштувалася на розмову і була готова до різних варіантів.

  - Що плануєш робити далі? - Нарешті Ігор порушив мовчання з донькою. 

 Вираз його обличчя був, як зазвичай, суворий, але без гніву, на який розраховувала Ніка. Адже, саме на це вона і заслуговувала після гучного скандалу з батьком, коли він забороняв їй зустрічатися з Максом, а вона ще й переїхала до нього. Але на велике здивування, батько сьогодні не зачіпав цю тему, як ніби намагався забути про те, що сталося, або приберіг цю розмову на потім. Не буде ж він псувати прекрасний ранок.

 - Я готова прийняти твою пропозицію, - неочікувано для всіх прозвучало від Ніки. - Я хочу бути твоїм замісником.

 Здивування на обличчях були в обох батьків. Вони мовчки переглянулись. Що могло статися з їхньою донькою, яка ні при яких умовах не хотіла працювати у батьковій мебельній фірмі. Дівчина настільки не любила напрямок цієї діяльності, що завжди намагалася уникати навіть просто зайти на фірму до батька, а стиль лофт, здавався найкращим дизайнерським рішенням. 

 - Ця вакансія вже зайнята, я вже маю надійного спеціаліста, який для мене не замінний. Але якщо є бажання, чекаю тебе сьогодні на співбесіду на 14:00, ми щось для тебе підберемо.

 Для Ігора це було несподіванкою, що нарешті донька проявила власне бажання працювати разом, тому не втрачав своєї можливості нав'язати одну з вільних вакансій своїй спадкоємиці. 

 - Домовились, - прийняла пропозицію дівчина. - Буду вчасно. І дякую за сніданок, мамо. Як завжди, неперевершено. 

 Поцілувавши маму, дівчина вийшла з будинку. Вона вже мала плани на ранок і поспішила втілювати їх в життя. І потрібно встигнути до співбесіди, тому, квапливо попрямувала на зупинку, в надії, що розминеться з татом, який при першій можливості захоче її підвезти. А це аж ніяк не вписується в плани дівчини.