Янгол смерті (Частина 1)
- Ти знову? Та скільки ж можна?
- Інакше ж ти не приходиш…
- Шикарний привід закінчити життя самогубством! – вигукнула Інгред і впала у крісло.
«Це просто катастрофа» - думала про себе виконуюча обов’язки смерті у секторі «Зм.1. 2. 4. 3. 123» Інгред Кліпсо. Її мрія, помахуючи білою хустинкою, летить під три чорти. І чому? Тому, що цей навіжений вже вп’яте за тиждень намагається себе вбити.
- Ти мені усі плани похєрив! – дівчина вже не намагалася тримати себе в руках – думала ще тиждень і я піду звідси. А тут ти… І головне ж ,без проблем, всі жити хочуть!
- Вибач… - голова хлопця неприродньо повисла . Він втратив свідомість.
- Е ні! Я тебе нікуди не відпускала. – Інгред швидко підбігла до хлопця, оглянула і зі словами: «Господи прости» – розірвала його футболку. Дівчина провела гострим нігтем по животі. На місці лінії виник рівненький розріз. Ще одним аналогічним рухом дівчина зробила отвір у шлунку де майже розчинилися 15 таблеток снодійного. Її сили вистачало аби повернути час назад і «зібрати» ті частинки таблеток, що всмокталися в кров. Усе виглядало наче в рекламі водорозчинного аспірину, але з точністю навпаки. Таблетки збиралися до купи, доки не обросли завершеними контурами набувши початкової форми. Інгред максимально обережним рухом дістала пігулки зі шлунку, а далі, імітуючи рух защіпання змійки змусила плоть зростися наново.
Хлопець прокинувся наче від поганого сну.
- Живий.
- Живий – повторив Павло
- Я не запитувала, а констатувала факт – Інгред сіла на підлогу. Голова боліла від кількості думок, що одночасно роїлися в її голові. З усього потоку, вона могла відокремити та озвучити лише одне питання.
- Навіщо ти це робиш? Я розумію перший раз. Ну другий… Але п’ятий?
- Ти подобаєшся мені… Дуже…
Інгред , яка думала, що була готова до будь якої відповіді, заціпеніла.
- Ти ідіот?
- А що в цьому поганого?
- Ти ідіот – приречено констатувала дівчина.
- Але ж я тобі і такий подобаюся – всміхнувся Павло.
- Клінічний. З чого ти взагалі це взяв?
- Ну… ти щоразу мене рятуєш.
- Так ти тому… 5 разів? О Боже… О Боже! Що ж я наробила… - дівчина почала нервово виходжувати по кімнаті. Пазл в її голові складався. Він вбивав себе, аби її побачити. А тепер думає, що це взаємно, тому що Інгред його рятувала…
- Кінець.
- Що сталося?
- Мені кінець. Мене не просто «не зроблять янголом». Мене ж у чистилище відправлять канцеляристом, або ще гірше… У відділ кадрів у Пеклі. – Інгред поглянула на дезорієнтованого Павла – Чому тобі не сиділося спокійно? Ну зроби ти все на тиждень пізніше і був би вже не моєю проблемою.
- То ти не хотіла мене рятувати?
- Ні, ти даром мені не потрібен.
Хлопець змінився на обличчі.
- Тоді навіщо?...
- Тому, що твоя смерть нашкодила б мені.
- В якому сенсі нашкодила б?
- Ти не зрозумієш.
- А ти спробуй пояснити – хлопець сів на дивані і жестом запропонував дівчині крісло напроти – по-моєму пора розставити всі крапки над І.
Павло не розумів що тут відбувається. Інгред могла викотити довжелезну тираду в якій розписувала б хлопцеві усі його помилки з самого зачаття, але зупинилася поглянувши на нього.
«Що йому відомо? Що я маю йому сказати?»
- Для початку скажи хто ти? – голос хлопця повернув Інгред до реальності - Я, так розумію, усе наплутав.
Дівчина глибоко вдихнула та повільно видихнула, ніби виграючи собі ще трохи часу.
- Я виконуюча обов’язки смерті. Мене звати Інгред Кліпсо.
- Так ти не янгол-охоронець?
- Ні. Я стажуюся на янгола.
- Ага. – на секунду хлопець замислився - Тепер пояснюй, все від початку і до сьогоднішнього дня. І май на увазі, я взагалі перестав розуміти, що тут відбувається.
- Спочатку… - Інгред зробила ще один глибокий вдих – Спочатку було слово. І слово було «Бог»
- Ти можеш говорити нормально?
- Дивлячись що для тебе нормально – пауза - Я… я виконуюча обов’язки смерті.
- Виконуюча обов’язки?
- Я смерть не на постійній основі.
- Не на постійній- повторив хлопець - А як же баба з косою?
- Пережиток середньовіччя. Хтось один вигадав – усі інші підхопили. Як з релігією.
- А вас багато?
- А ти думав що одна людина може впоратися з усією планетою?
- Я взагалі на цю тему не думав - хлопець підійшов до вікна і взяв цигарки.
- Дай і мені одну.
- Це шкідливо.
- Ще скажи що помру рано.
Хлопець сумно всміхнувся, підпалив свою цигарку і віддав дівчині.
- Остання, лиши пару тяг – Павло відійшов до вікна – розповідай далі.
- Уяви, що вся планета поділена на сектори. Приблизно так само як ви поділяєте її на країни і менші структурні одиниці. Секторів дуже багато. За той у якому ти живеш відповідаю я. За сукупність секторів та смертей, що працюють в них відповідає– Старша смерть, за нею Серафими…
- Бюрократія.
- Так, але не перебивай будь ласка. Мені і так важко пояснювати, ще й смертному? –
Павло зобразив як замикає рота на замок. Інгред продовжила
- У виконуючих обов’язки смерті, таких як я, є 2 варіанти. Залишитися працювати надалі як смерть, або «стажуватися» для роботи майбутньої роботи янголом. Я обрала другий.
- Пробач що перебиваю, але яким чином робота на посаді смерті, допоможе тобі стати янголом?
- Так ми маємо можливість «пізнати цінність людського життя». Янголи повинні приймати рішення в критичних ситуаціях, а це яка не яка, але практика. Заодно ми готуємося до Фінального Іспиту - завдання за результатами якого тебе, або приймають до рядів Янголів…
Ін поглянула на хлопця. Було помітно, що він має ще питання, проте тримається, аби не задати їх.
- Моє стажування повинно було завершитися ще тиждень тому. Я вже майже покинула той клятий офіс, як тут… – дівчина кинула важкий погляд на Павла
- Я ж казав лиши пару тяг.