25

Вони кохали одне одного, але доля, на жаль, їх роз'єднала.

Соня, гуляючи парком з подругою, наштовхнулася на хлопця, коли задивилася в телефон, показуючи Насті фото песика, якого їй подарували батьки вчора.

— Ой, вибачте, — сказала вона.

— Та нічого страшного, будьте трошки уважніші. Добре, що це я, а не якийсь автомобіль, — промовив хлопець.

— Дякую вам за пораду, — відповіла Соня.

— Та будь ласка, бережіть себе.

— До речі, мене звати Денис, а там мій товариш Сергій, —  гукнув хлопець.

— Що, братухо? Поглянь-но, які гарні дівчата! Я запропонував їм скласти компанію, і вони погодилися. Правда, дівчата?

— Так, — відповіли вони. — Сєрий, поглянь, з правого боку Соня, а зліва Настя, а моє ім'я ви, напевно, вже почули, — запитав Сергій.

Пів парку почуло.

— Посміхнулись дівчата, — супер, тоді дуже приємно познайомитися з вами.

— Соню, Настю, куди підемо? — звернувся до них Денис.

— Навіть не знаємо, — відповіли вони.

— Ну, тоді пропоную ще трохи прогулятися парком, а далі підемо щось поїмо.

Трохи посміявшись з жартів хлопців, зробивши спільні фотографії, випивши по стаканчику кави за дружбу та трохи подурівши, покидавши один одного в сніг і жбурляючи сніжками, вони так вимотались, що добряче проголодались. Пішли в кафе і замовили дві великі піци: одну з чотирма сирами, а над іншою навіть не замислювались.

— Покладіть побільше кукурудзи, грибочків, курки, а далі по стандарту, — сказали.

Через деякий час все було готово, і всі дружньо взялися смакувати, розказувати цікаві історії з життя, про навчання та навіть поринули в дитинство, коли вони були дуже кумедні та хотіли якнайшвидше вирости і стати дорослими. В якийсь момент вони так заговорилися, що забули про час.

— Треба вже йти, — сказала Соня, — бо занадто затрималися.

— Як скажете, — відповів Денис. — Дозвольте ще вас провести, бо вже доволі пізно, вечір на дворі, зима.

— Та ми не проти, — відказали дівчата, — вони піднялися з-за столу, подякували за смачну піцу та попрямували до гуртожитку.

По дорозі дізналися, хто кому сподобався, і моментами навіть поцілувались. Прийшовши, Соня сказала:

— Це наш гуртожиток, а наша кімната ось там, на третьому поверсі.

— Дякуємо, хлопці, за чудовий день, ви супер!

— Дівчатка, бережіть себе та будьте уважні на вулиці, — сказав Денис.

— Ми також з Сергієм дуже вдячні за цей незабутній відпочинок, — додав він. — Можливо, ще колись повторимо, — запитав Денис.

— Авжеж! — погодилась Соня та обійняла його.

— Па-па, хлопчики, — сказали вони.

— Па! — відповіли навзаєм хлопці.

Піднявшись до кімнати, дівчата сказали:

— Невже такі чудові хлопці бувають? Не могли повірити ще досі, дівчата були просто в захваті.

— Мені так сподобався Денис, — сказала Соня.

— А мені Сергійко, — додала Настя. — Я хочу знову до них!

— І я.

Згодом вони ще кілька разів зустрілися і навіть встигли закохатися, але їм не судилося бути разом. Сталася біда: хлопці героїчно загинули, захищаючи батьківщину. Клята війна, на жаль, забирає найкращих.