5 Дипломатія

Неприємні пригоди завершилися. Молодий вельможа знову опинився в розкішних апартаментах. Фарбовані стіни і ковані стільці здавалися геть незручними. Самобутнє життя змінило Юстаса.

– Командувач готовий прийняти вас – звернувся до нього охоронець Ролгіна.

Зустріч з братом була короткою.  Храмовий воїн навіть уявити не міг, що Ролгін і в ніч створення власного союзу буде такий зайнятий. Службовці з канцелярії довго маринували Юстаса, повільно формуючи караван. Нарешті аж через дві сороки кількасот возів повільно повезли десятки тонн жита на північ. На думку свіжо назначено посла це була програшна ситуація. Дві тисячі воїнів мають охороняти незграбні вози, що вічно застрягли в болоті. Звісно кочівники раділи дощам, та для каравану - це катастрофа. Не була ще пройдена і половина шляху, коли Юстас зарікся тягнути вози назад. Дарма ті будуть порожніми.

Монотонні краєвиди не змінювалися днями, що додавало відчуття ніби ця затія марна.

– Не дивно, що Рохні такі злі – вкотре випадково озвучив свої думки головний посол, від чого почалася чергова розмова ні про що.

Кожного дня зеленої трави ставало все менше і менше, а стоянки кочівників взагалі перестали зустрічатись. Відтепер зламані вози не було де ремонтувати. Вантаж доводилося перерозподіляти. Тривало все це до того дня, коли Юстас таки дістався до військового укріплення, що колись відвоював Ролгін. У ночі гарнізон форпосту відремонтував караван посланця, і на ранок тисячі людей посунули далі. Ялжін, що теж знаходився в укріпленні, приєднався до каравану. Від нудьги Юстас дорогою багато спілкувався з ним. Історії того були неймовірними, на жаль у поганому сенсі.

– Якщо все пройде вдало, я допоможу тобі переселити сім'ю – пообіцяв молодий посол, почувши не радісну розповідь ельфінійця.

Так в очах північного привида з'явились хоч крихта радості. “Добро породжує добро” - подумав Юстас. Його обіцянка додала світлих кольорів у сумне життя полоненого перекладача - Ялжіна. Храмовник добре пам'ятав звичайних рибалок, що не тільки нагодували незнайомого обірванця, а й довезли до столиці. Але була одна неприємна обставина - Юстас забув імена тих добродіїв. Він надто зосередився на своїх бідах, і навіть не подумав, що колись захоче зустрітися з ними щоб подякувати.

Через довгі п'ять днів на горизонті стала помітна чорна пляма.

– Це Фол – повідомив Ялжін, який показував дорогу. 

Здавалося що місто не так і далеко, та до темряви дістатись його не вдалося. Коли настав час зупинитися на ніч, більшість подорожуючих заночувало прямо під возами. Навіть головний посол - тобто Юстас, не розклав свій намет.

Ранком представники еліфів вже були поряд. Короткі привітання і кілька десятків вершників попрямували в місто. Храмовник взяв відносно небагато охоронців, щоб не викликати зайвих побоювань.

Як і розповідав Ялжін - місто вражало в поганому сенсі. Хоча вони рухалися швидко, голодні бідняки все одно встигали збігатися, щоб попросити милостині. Юстас кинув свій одноденний запас провіанту у голодуючих, та одразу пожалкував про це. Почалася бійка за їжу. Одного з волоцюгів чимось поранили, і той залишився лежати на брудній землі, привертаючи увагу багатьох голодних очей.

– Згодом його теж розтягнуть на м'ясо – пояснив перекладач.

Та місто було не безкінечне, а рух швидким, тому посол невдовзі дістався палацу правителя. Будівлю давно не ремонтували, але вишуканість стилю і деталізація фасадів досі вражали гостей своєю красою. В дворі місцевого вельможі скрізь була охорона. Юстас одразу здогадався, що якби не вони, то голодний натовп давно би розніс все навколо.

Нарешті його привели до правителя міста, де він, як головний посол низько вклонився, як перед монархом. Місцевий вельможа заговорив на ельфінійській, після чого його перекладач, що на диво добре знав мову долини, почав пояснювати слова свого повелителя:

– Я Ейсто Фолтон - володар і одноосібний диктатор вільного від гніту династії міста Фол.

Звісно Юстас теж одразу представився:

– Я посол і брат командувача військовими силами Серфорту - Юстас Б. Прибув я сюди за наказом свого вельможі, щоб його подарунок вам, пане, дійшов цілим. Також, в інтересах мого королівства створення торгових відносин з шановним диктатор, головною метою яких є налагодження поставок продовольства для запобігання страшного голоду шляхетного народу Еліфі.

Ейсто послухав перекладача і знову заговорив.

– Ваш славний король бажає допомогти всім едфінійцям? – переклав питання слуга.

– Так – коротко відповів храмовник.

Диктатор довго говорив про щось з своїми оточуючими. Тільки після наради його слуга почав перекладати:

– Фол не зацікавлений в процвітанні своїх ворогів. Напевно ви вже знаєте, що ми пропускаємо через свої землі жителів інших міст, та зміцнювати опонентів - неприпустимо для пана одноосібного диктатора - Ейсто Фолтона.

– Безперечно, королівство Серфорт, не сумнівається в вашій мудрості, пане Ейсто Фолтон. Ми передбачили ваші інтереси, і пропонуємо вам стати головним посередником в торгівлі зерном Серфорту з Ельфіні.

Коли слова Юстаса переклали, диктатор задоволено посміхнувся. Він встав з свого трону, та наблизився до посла. Під здивований гомін, Ейсто обійняв Юстаса, і промовив щось незрозуміле. Тільки коли перекладач заговорив, гість зрозумів, що правитель Фолу назвав його своїм братом.

– Ваш мудрий правитель – продовжив перекладач – дуже точно вгадав бажання жителів нашого міста. Якщо торгівля налагодиться, на всій землі Ельфіні настане мир.

Після візиту почалося святкування на честь укладання угоди.

Було підписано лише два папірця, а гуляння розійшлося ніби щойно збудували всесвітню утопію. До Юстаса постійно намагались заговорити красуні у вишуканих нарядах. Тільки зараз він помітив, наскільки гарні ельфінійки. Коли їх худі руки торкалися його, посол пригалував схудлу Окасу, що колись так суворо обійшлися з ним.