15 Покарання

Наступна сороковина була досить напруженою, в душі Ролгін був воїном, тому керування імперією здавалося йому важчим за тренуванням зі списом. Колись у нього в голові з'явилася ідея захистити південь двома фортецями. Одна мала стояти біля гирла Вести, а інша - перекрити прохід між горами і морем. Після того як з'явилася потреба захистити торговий шлях на північ, перед ним постав вибір - що більше потребує укріплень: північ, чи південь. З одного боку, поки Рохні задоволені - півночі нічого не загрожуватиме; з іншого - у кочівників немає централізованої влади. Звідси виходить, що домовлятися треба з усіма вождями окремо.

Ролгін відкинувся на стільці.

– Схоже я перетворююся на володаря Серфорту – тихо прошепотів він. 

Коротка свічка освітлювала кімнату королівських покоїв. Колишній генерал мріяв про просте життя в минулому. Налетіли спогади, витісняючи думки про королівство.

– Тоді життя було легким, та воно зникло із смертю Ролі.

Вогонь свічки почав тремтіти ніби відчуваючи буревій емоцій. Він нагадав командувачу скільки життів погасли за останній сезон. Його голова впала у долоні. Свічка догоріла і нитка впала на бік, погасивши полум'я.

– Іноді доля сама прокладає наш шлях, вона наказує нам, як вельможі наказують своїм слугам – пролунав жіночий голос.

Ніжні руки обняли Ролгіна. Це була Люмія - його королева. Словами дружина хотіла прогнати сумні думки свого чоловіка. Жінки взагалі неймовірні істоти. Молода королева всього за кілька днів вивчила Ролгіна краще за його друзів, з якими він прослужив багато сезонів.

– Рано чи пізно тобі доведеться надіти корону – додала вона.

– Чи витримає моя голова такий вантаж? Чи зможу я нести тягар володаря цілого народу? – Невгамовувався командувач.

– Ти вже несеш цей тягар. Просто тому що більше нікому.

– Розумницямоя – ніжно помовив Ролгін, і обернувся до дружини – предки пишаються тобою.

Він взяв свою королеву на руки, тай поніс у спальню.

Через кілька сордіб вийшло Сонце.

На ранок проблем у командувача стало ще більше. Свою коронацію йому не можна було постійно відкладати, Королівство існувало без короля. Проблемою була чергова перестановка влади, після того як він відречеться свого звання - командувача військовими силами. Генерал Юріюс ще донедавна був керсором, якщо покласти його на місце командувача - це стане найшвидшим взлетом по вертикалі влади в історії Серфорту.

– Ні – вголос вирішив командувач – треба трохи перечекати.

Була ще одна справа, яку можна було починати втілювати в життя негайно. Майже сім сорок тому, коли в нього на руках померла мати, він пообіцяв їй, що більше не буде ні зайвих смертей ні рабів. Частина його, яка успадкована від Гінні, вимагала діяти негайно. Звичайно, командувач весь цей час пам'ятав про свою обіцянку, та тільки зараз, коли вороги не стоять під стінами міст, можна було вирішувати щось крім військової стратегії.

– Викликати до мене генерала Юріюса – наказав він вартовому.

Керсор відправився особисто виконати наказ. Все керівництво першої армії знаходиться в різних місцях, але сам генерал був поряд, тому вже менше ніж через сордобу Юріюс стояв перед командувачем.

– Генерал – одразу взявся за діло Ролгін – ти очолиш війська, які будуть слідкувати за виконанням мого наступного наказу.

Генерал мовчки став струнко.

– Керсор – звернувся командувач до свого підручного – відправляйся в канцелярію, і візьми писаря, я збираюся ввести нові закони.

Поки доручення виконувалося, Ролгін переключился на Юріюса.

– Я збираюсь відмінити рабство.

Від почутого генерал аж подавився. Ще ніде в відомому світі ніхто навіть не намагався відмінити рабство, та Ролгін налаштуватися рішуче, тому спокійно продовжив далі:

– На основі патрулів, які були створені під час війни, я хочу створити стражу, що слідкуватиме за дотриманням закону про звільнення рабів. У разі, якщо я буду задоволений твоєю роботою, ти отримаєш посаду командуючого.

Юріюс знову подавився, та його командир все продовжував говорити не зупиняючись:

– Звісно, воїни перешкоджатимуть будь-яким злодіям. Та з тобою я хотів обговорити методи покарання. Є багато можновладців в долині Вести, які будуть чинити спротив такому рішенню. Як ти гадаєш, що робити з такими порушниками?

– Карати неволею, або вбивати. От тільки мені не зрозуміла одна річ: якщо раби будуть заборонені, як бути з військовополоненими. До того ж хіба рабство не є самою неволею? Я маю на увазі, якщо карати людей примусовими роботами, чи не буде це рабством?

– Саме тому треба відділити рабів, в'язнів і полонених. Скажи – Ролгін підвівся і став ходити по кімнаті – хто такий раб?

– Це невільник, який виконує накази господаря і продається як товар.

– Гаразд, а хто такий в'язень?

– Це засуджений злодій під охороною. Зазвичай такі стають рабами.

– А якщо він не зможе стати рабом, що буде?

– Він буде просто дарма їсти хліб у в'язниці.

– Тоді хто такі ті, що відправлені на скелі у гирла Вести?

– Військовополонені і раби, їх можна продати.

– Ти вгадав - продати! – Ролгін знову всівся і задоволено подивився на співбесідника – я хочу відмінити торгівлю людьми. Володіти, купувати чи продавати їх буде заборонено. Твоє завдання - зібрати якомога більше свідоцтв про кількість рабів. Коли закон почне дію, королівство вже має бути пронизаним патрулями, а так як керуватимеш ними ти, саме з тобою я хочу обговорити міри покарання.

– Страту відміняти не можна – одразу почав висловлювати думку Юріюс – гадаю таку міру варто приміняти тільки до найгірших випадків. Наприклад: торгівлі людьми у великій кількості; вбивство з метою приховати работоргівлю. Решту, карати волею і роботами, і, звісно не торгувати в’язнями.

– Ти вгадав мої думки! – Вигукнув командувач – в'язні і військовополонені більше не будуть товаром. Вони будуть відробляти свою провину працею.