6.1 Придбати-завербувати

Почалися дні важких пошуків. Завербованого капітана цікавили всі кораблі що продавались. Частенько доводилось відвідувати Наліна щоб використати його зв'язки. Той давно знав про втрату своїх торгових суден, тому спокійно сприйняв цю новину.

Все що вдалося знайти - це два військові судна, і одне торгове за неймовірну ціну в тридцять дві золоті. З цими новинами капітан прийшов в лихварський дім. На цей раз він спитав у робітниці де йому шукати потрібну людину.

– Доброго дня - привітався Сієро, зустрівши капітана на сходах - у вас є щось цікаве?

– Три судна в Бірілі - лаконічно відповів Ваєхе.

– Заходьте, побалакаємо наодинці.

Обидва увійшли в кабінет і всілись. Аж раптом гість помітив дівчину, що стояла трохи осторонь не рухаючись. Від несподіванки Ваєхе аж підскочив.

– Вас так лякають жінки капітане? - Вирішив пожартувати службовець, але той нічого не відповів - Гаразд. Що у тебе? - продовжив Сієро, не прагнучи затягувати час.

– Ви ж говорили що розмова буде наодинці?

– А-а, вона? – Працівник дому глянув на дівчину – це Меліса - твій помічник і казначей ще не існуючого флоту. Не зважай на неї.

– Гаразд. Я знайшов два військові і один торговий кораблі, але є одне але - за останнє корито власник хоче тридцять дві золоті біріла.

– А військові?

– Обидва: тридцять шість. Один - двадцять, звичайно теж без команди.

Задоволений службовець радісно відкинувся на стільці та почав потирати руки.

– Військові бери, а торговця нехай купить твій новий помічник – скомандував Сієро злісно всміхаючись.

Капітан, повернувшись до працівниці дому, взяв рівно тридцять шість біріла. Не більше, і не менше. Новий помічник так і не з'явився щоб записати перші витрати.

Хоча кораблі були, ще залишилася проблема з наймом команди.

– Хочеш стати капітаном? - запропонував Ваєхе підвищення блідому, але той відмовився.

Набрати будь-кого небезпечно, тому було вирішено шукати людей серед військових. Бажаючих вистачало, але жоден не мав досвіду хоча б одного плавання. Ваєхе обмежився двома десятками. По десять на кожне судно.

Вже сидячи у шинку старого Гіспо, капітан поскаржився йому на нестачу досвідчених людей.

– Я зможу знайти кількох - збадьорив той свого відвідувача.

Так і сталося. Вже наступного дня три засмаглі чоловіки, що хоча б були схожі на моряків, сиділи поруч з Ваєхе.

– Я був помічником капітана, але той завжди обкрадав матросів і відривався на мені, а звуть мене Касіно ві Бутсо.

Капітану не сподобались розповіді Касіно. Ця кандидатура відпала одразу.

Наступний чолов’яга виявився мовчазним. Вийшло дізнатись тільки що він моряк, і звати його Мормо. Третій взагалі напився до безтями, та Гіспо його хвалив, через що Ваєхе вирішив ризикнути.

Після важкого дня капітан відпочивав на лавиці біля свого дому. Очі його то мружилися від дрьоми, то слідкували як дівчата бігають навколо дерева.

– Діти такі милі - налякав його високий, жіночий голос.

– Що ти тут робиш? - Спитав Ваєхе впізнавши Мілісу.

– Я придбала корабель. Ти радий? - відповіла гостя, та всілася поряд.

– Так, звісно.

Чоловік почав нервувати поряд з гарним жіночим тілом. Дівчина це помітила і підсіла ще ближче - впритул.

– Вечеря, їжа! - за звичкою покликала Мілена.

– Схоже ти зайнятий, зустрінемося завтра - грайливий голосом промовила Міліса, та очі її були такі ж байдужі як і при першій зустрічі.

Наступного дня треба було щось вже вирішувати. Коли товар стоїть у порту - це не діло. Ваєхе дуже здивувався побачивши біля пристані ще один торговий корабель, який ще донедавна продавали за завищеною ціною. На борту не було жодного знайомого лиця, хоча ні - кілька було.

– Вітаю Адмірала! – Вигукнув Касіні висунувши своє загоріле лице - Як вам Селеста? – закричав він на вухо Ваєхе.

– Що тут робиться? - Гнівно поцікавився останній, не розуміючи що відбувається.

– Не зрозумів? Хіба ви не вкурсі? - Здивувався моряк.

Ситуація настільки вибивалася з колії, що капітан навіть гніватись далі не змік. Це корито мала придбати Міліса, але без команди, а тут цілий натовп.

 Тим часом веселий, і наподив, тверезий моряк допетрав розповісти про минулі події.

– Вночі, поки всі ночували на прекрасній Хрезанті, до нас зайшли поважні гості. Здається пані Міліса з паном Сіро… – моряк напружився пригадуючи ім’я.

– Сієро - допоміг йому Ваєхе.

– Дякую. Гарна дівчина казала що вона ваш помічник. А з нею були, ви не повірите, студенти з морської бурси. Тридцять три зелених, але навчених хлопця. На мить мені здалося, що вона привид Нільї, тай тягне цих бідолах за собою щоб втопити в затоці. - Каско засміявся від власного жарту, і, щось пригадавши, додав - мене Міміса призначила капітаном. Ви ж не проти?

Ваєхе мовчав. Чи то через сором за себе, чи то від гніву за втручання у справи без його відома.

Касто, сприйнявши мовчання Ваєхе як добрий знак, та продовжив бубоніти.

– Тепер на Селестії пятьдесят людей. Не скажу що всі вони моряки, але вийти в море годні.

Всі ці новини вказували молодому моряку, що головний тут не він. Принаймні поки кораблі в порту.

Відкинувши неприємні думки, капітан наказав готувати Хрезанту і Ціліду до торгової місії на узбережжі Весталю. Олівія ж мала лишитися порожньою від товарів та чекати свого часу.

Решту дня Ваєхе провів у пошуках досвідчених моряків. До вечора пощастило перехопити, за хабар у три золоті, одного капітана на ім'я Остіньйо. Знайшлися і чотири більш-менш тверезих матросів.

Того ж вечора з’явилася і Міліса. Вона розповіла про свою діяльність, після чого відправилась формувати нову команду на чолі з капітаном Остіньйо.

Ще цілу годину перший капітан вислуховував потенційних членів команди другого військового корабля поки нарешті набрався ще екіпаж. Його помічниця не дала виспатися Ваєхе, притягнувши до його дому цей натовп.