6 Дім патриція і його мешканці

Батьки швидко помітили як багато часу їх єдиний син приділяє Мілені. Мати любила шуткувати на цю тему. Та одного разу вона з серйозним виразом запитала:

– Чи знаєш ти, що інколи Мілена плаче ночами? Тебе вона більше не боїться, але якщо ти бажаєш добра дівчині, то чому не відправиш додому? Зрозумій - тут у неї лише сестра. Мати і брат десь розділяють невідому долю. 

Саме тоді Ваєхе зрозумів чого на серце так давить вина. Він свою любу дівчину наче співучу пташку зачинив у клітці, за те, що вона йому сподобалась. От тільки матері на її питання, син нічого не відповів.

Старенька пані Дуоффа, що вчила Пюрі, неохоче таки погодилась повчити і сестер з півночі імсімійської мові. Вона дивилась на них наче на щось огидне, та двадцять мідних біріла покращили її ставлення до дикунок.

Наодинці з Міленою, Ваєхе почав приділяти дівчині “особливу увагу”. Спочатку Мілена дуже нервувала від неприємних залицянь, але згодом звикла ігнорувати пориви капітана. Та закоханого не розчарувала така черствіють рабині. Навпаки, після дівок з лихварського додому Патриція, ця дівчина лише набирала ваги в очах Ваєхе. Звичайно, лише у позитивному значенні.

Одного вечора, коли молодий капітан завантажував черговий товар, до нього підійшли два чоловіка у дорогому вбранні.

– Пане Ваєхе? – поцікавилися ті.

– Так - відповів капітан.

– У нас є пропозиція для вас. Ми чули, що ви частенько плаває вздовж узбережжя Весталю по морю Сонця.

– Так, а що, ви бажаєте туди дістатися?

– Ні пане – відповів другий незнайомець – нас цікавить трохи інша річ. Розумієте, імператор зацікавлений щоб, скажімо, десяток військових кораблів ходили морем Сонця, і забезпечували домінацію імперії вздовж узбережжя.

– Головний капітан Налін, а не я.

– Пане – знову заговорив перший незнайомець, перервавши Ваєхе – ваш капітан заплямував свою честь, торгуючи солдатами імперії, як рабами. Запевняю вас - його звільнять, але про цей випадок дізнався посланець імператора, тому, боюсь, в море він більше ніколи не вийде. Якщо ви згодні очолити новий імперський флот, приходьте завтра в лихварський дім. Вас там зустріне наша людина. Запевняю капітане - діло прибуткове, тому якщо ви відмовитесь, заміна буде знайдена того ж дня.

Після підозрілої пропозиції обидва чоловіки пішли, не попрощавшись.

– У тебе проблеми? – Спитав блідий підійшовши ближче.

– Можливо – відповів капітан.

Вночі Ваєхе довго не спав, розмірковуючи чи варто лізти в політику. Під ранок йому все ж вдалося поспати кілька годин. Та ранком чоловіка розбудив стук у двері:

– Їжа!

Це був голос Мілени.

– Сніданок, Мілена, це називається сніданок - гнівно виправив її капітан.

– Треба встати, пізно – відповіла дівчина так і не зрозумівши що таке сніданок.

– Іду-іду.

Ваєхе піднявся з ліжка. Відчинивши двері він зустрівся з не давшою виспатись красунею. Тільки от вона чомусь почервоніла і швиденько пішла. Засмага її ще недостатньо приховувала рум'янці.

Ваєхе глянув на себе. Його м'язистий засмаглий торс був голий. “І що її так збентежило” – подумав він та спустився снідати.

– Що робитимеш сьогодні? – поцікавилася Майша у свого сина, та після того як глянула на нього, одразу додала - одягнися хлопче.

– Є непоганий клієнт – брякнув він у відповідь, але одразу замовк.

Коли йдеться про вигоду, Ваєхе не спинити. Саме через це він зараз знаходився в домі Патриція.

– Я Ваєхе – представився він гарненькій дівчині, на що та тільки кивнула і зникла.

Через деякий час з'явився якийсь дорого одягнений незнайомець.

– Прошу за мною – запросив той

На відміну від вчорашніх гостей, цей чоловік вів себе більш  дружелюбно.

Коли обидва опинились в кімнаті з письмовим столом, незнайомець нарешті представився:

– Я Сієро. Спершу дозвольте поцікавитися - чи можете ви підтвердити свою особу яким небудь документом?

Ваєхе розгубився від такого питання. Йому ніколи не приходило до голови “затверджувати свою особу документального”, та службовець, помітивши розгубленість гостя, додав:

– Підійде будь що на чому є ваше ім'я. 

Капітан витягнув документ на володіння Міленою.

– Це підійде – сказав Сієро і кудись зібрався.

Біля самих дверей він додав:

– Будь-ласка зачекайте тут.

Минуло близько двох годин. В кімнаті стало спекотно тому Ваєхе почав міркувати про втечу. Аж раптом службовець повернувся. Переляканий капітан ледве не впав з стільця.

– Все готово – сказав Сієро сідаючи за своє місце – ось це тепер ваше підтвердження особи.

Папір перейшов із рук в руки. Неймовірно, але на ньому було написано ім'я “Ваєхе від Касто” золотом!

– Добре що вам сподобалось. Давайте до справи. Якщо ви погоджуєтесь очолити новий північний флот, у вашому розпорядженні буде необмежена кількість грошей.

– Я таке чув тільки від пройдисвітів на ринку.

– Ви правильно міркуєте. Дозвольте пояснити - ви зможете взяти стільки грошей - скільки знадобиться для кораблів, але кожна монета потребує звітності, ви розумієте капітане?

– Не зовсім.

Службовець відкинувся на стільці і уважно глянув на свого відвідувача.

– Ми хочемо знати на що ви будете витрачати гроші дому Патриція. Все про кожну витрачену монету вам доведеться записувати.

– Я не вмію писати.

Службовець почав нервувати. Він встав, та кілька разів виміряв кімнату кроками. 

– Ну а рахувати ви хоч вмієте?

– Це я вмію дуже добре.

– Гаразд. Насправді мені байдуже хто буде записувати витрати, ви чи хтось інший, але без цього ніяк. Капітан, вам знадобиться добрий рахунковід.

– Хто?

– Людина, що вміє письмово відмічати рух грошей. Ну годі про це. Головною нагородою для вас стане, скажімо, п'ята частина від всіх прибутків північного флоту, і це без витрат на команди. 

– Це дуже щиро з вашого боку – радісно погодився Ваєхе – таку вигоду я не омину.