Частина 2. Глава 1 Три торговці, три кораблі.

Наступного дня Олівія зайшла у порт Марентілу. Ваєхе вперше не рахував їх.

Капітан наказав закупити спецій, а сам відправився у своїх справах. Зявився він через день.

– Я найняв новий корабель - приголомшив всіх новиною Налін. - тепер Олівія має подружку - Хрезанту. Через пару годин відправляємось на спільне святкування угоди.

Більшість моряків радісно сприйняла звістку про намічену гулянку, та для капітана це був продуманий хід щоб познайомити команди. Коли більше сотні матросів заполонили найбільшу таверну, один Ваєхе не випив ані краплі.

– Чого це він - поцікавився хтось із нової команди. На що йому відповів сам капітан.

– Думаю він ще довго не буде пити, може ніколи. - сказав Налін і обійнявши допитливого, потягнув того до випивки. 

Наступного дня, тільки но всі протрезвіли, пролунав наказ відправлятися. Виявляється поки одні всю ніч гуляли, інші, за гарну винагороду, вантажили Хрезанту товарами. На цей раз різними. Минулий досвід капітана показав що повний трюм одного товару зібє ціну, яке б велике не було місто.

Наступна зупинка - Віларік. На пам'яті Ваєхе, Налін вперше за один рейс відвідує всіх трьох торговців.

Капітан знову зник по своїх справах, на цей раз взявши з собою молодого Ваєхе.

– Бачиш яка красуня - звернувся капітан до свого помічника показуючи пальцем на стоячий у пристані корабель.

– Гарна - відповів моряк

– Я купую її, а ти станеш офіцером на цьому кораблі

Вже втратившого інтерес до життя Ваєхе збадьорила така новина.

– Ви серйозно? - запитав він.

– Це судно не має команди. Частину я виділю з Олівії разом з тобою, решту доведеться набирати з місцевих. В команду може потрапити небезпечний народ, саме тому половина буде із наших. Капітаном стане добре тобі знайомий Аруюко. Ти будеш помічником капітана. Звісно молодість твоя не тріскає від досвіду, але новому капітану одному буде важко підтримувати дисципліну. Та поряд з таким міцним офіцером, цій пянчузі море буде не глибоке.

Ваєхе аж подавився від цих слів. Капітан постукав його по плечах і додав:

– На півночі розпочалася війна, а де війна - там і заробіток. Корабель перед тобою зветься Ціліда. Я не хочу забігати в перед, але коли ти наберешся досвіду, ти станеш її капітаном.

У новоспеченого помічника мало не підкосились ноги. 

– Пішли, я навчу тебе підбирати людей, це тобі знадобиться.

Цілий день вони тинялися по ринкам і тавернам. Налін допитувався до всіх говірких людей про новини в місті, і присутні в місті команди. Безробітні також його цікавили. Зрештою до вечора набралось чоловік п’ятнадцять. Звичайно, це мало навіть для половини екіпажу, але тільки чотири з них були безробітними.

– Якщо хочеш, теж можеш спробувати знайти людину на борт. - жартуючи сказав капітан, та Ваєхе сприйняв його слова серйозно.

– Всі мої гроші залишились в Бірілі.

У відповідь, на подив самому собі, Налін вирішив підіграти, і дав йому одну золоту. Моряк лише кивнув, та мовчки відправився випробувати свою вдачу.

В одному з трактирів Ваєхе, просто постоявши, не привернув уваги жодної людини. Не наважившись заговорити першим, йому довелося покинути те місце. З другої таверни його випхали відвідувачі незадоволені нещодавним візитом капітана. Самого Ваєхе запам'ятали як його супутника. Не знаючи що робити, моряк забрів у незнайомий район. Розпитавши перехожих він дізнався, що потрапив в стару частину міста. 

– Дійсно стара - вголос подумав Ваєхе прямуючи на шум з якоїсь забігаловки для пьянчуг.

Таверна виявилася тісною. Багато відвідувачів виглядали як останні обірванці, готові за десяток міді заколоти буть кого. Підійшовши до працівника цього брудного місця, він запитав

– Чи є тут пане вільні матроси, готові піти у плавання?

– Спочатку придбай щось, а потім я вирішу - як відповісти.

В кішені новоспечений офіцер мав лише один золотий біріл, і віддавати його якомусь шинкарю, не хотілося.

– Нажаль в мене нема грошей. - вирішив збрехати Ваєхе.

– Тоді забирайся! - гаркнув тутешній працівник.

Вже на виході увагу Ваєхе привернула дивна постать. Світловолосий чоловік у лахмітті через свою блідість сильно виділявся серед решти блазнів. Моряк вирішив підійти.

– Чого тобі? - запитав дивний незнайомець.

– Я шукаю людей.

– Для чого?

Вигляд співрозмовника викликав хвилювання у Ваєхе, через що відповідь того прозвучала невпевнено..

– Набираю команду на корабель - Майже тремтячим голосом відповів він. На що незнайомець здивовано подивився блідно- блакитними очима.

– Як тебе звати? - заспокоївшись, спитав моряк.

Все таки він теж людина, і не вартий страху. Блідий знову здивовано подивився на приставучого говоруна, потім оглянувся чи ніхто не звернув на них увагу.

– Я Носта - Рі - Катре Каташосто, і так колись я ходив морями.

– Чому ходив?

– У нас так кажуть.

– А звідки ти.

– Послухай - Носта знову оглянувся - якщо хочеш спокійно поговорити, краще покинути це місце.

– Гаразд, пішли.

– Мене не випустять, я тут боржник.

– І скільки ти винен?

– Шість залізних і 32 мідні міри.

– Гроші варварів?

– Я знаю лише такі. 

Ваєхе знову підійшов до шинкаря, на що той грубо гаркнув

– Я ж сказав тобі іти геть!

– Послухай друже - тихо почав моряк - скільки тобі винний той блідий, Ваєхе легенько кивнув головою у бік нового знайомого.

– Два срібні біріла.

– А от він каже що 6 залізних і 32 мідні. В лихварському домі Біріла за це і одної срібної не дадуть

– Може ти туди і підеш?

– Піду, але не сьогодні. Я тобі дам три срібні, якщо ти розповіси що знаєш про нього.

Шинкар трохи спітнів. Він нічого не знав про дивного обірванця, тому на ходу вигадував хоча б щось.

– Ну говорять він був моряком - почав шинкарь - Ходив рейсами звідси  на північ.