32 Всі хочуть в дорогу

Святкова вечеря пройшла, як і минулого разу, у колі рідних. Мати радісно розповіла як батько цілий місяць жив вдома. Виявляється він таки був в Вілларіку, коли пірати громили місцевий ринок. 

– Як завжди, постраждали прості місцеві торговці середньої руки - пересказувала мати слова батька.

Після вечері Ваєхе вирішив провести ніч вдома. Ніколи не знаєш коли доведеться покинути рідний дім. До того ж Пюріа весь вечір вихвалялася  своїми здобутками у навчанні. Зрештою під враженням зустрічі із рідними, моряк переглянув свої пріоритети, переклавши свою сім'ю на найвищу ступінь.

Наступного дня потрібно було відправлятися в порт за своїми речами. За звичкою Ваєхе заплатив за возик знайомому торговцю, та помчав до Олівії, радісно усміхаючись під дрібним дощиком. На місці його вже чекали. Крім вантажників, виявляється вже кілька годин під дощем мокла Каджі

– Я здивований бачити тебе тут - заговорив з нею моряк, навіть не привітавшись.

– Привіт Ваєхе - сумним голосом привіталась та - я вчора була тут. Чекала тебе

Раптом щось пройняло молодого чоловіка. Рояна ніколи не зустрічала його. Ця ж блакитноока дівчина з гострим язичком зробила вчинок, який його минулій коханці і в голову б не прийшов. Знявши з себе шкіряний плащ, Ваєхе обмотав ним мокру дівчину.

– Дивно що ти мене зустрічала. А як же твої слова про неминучість розлуки?

– Схоже вона відбудеться пізніше.

Забувши про свої справи, Ваєхе всівся поряд. Моряки на судні не підганяли його, у них і так було багато справ.

– Ти виглядаєш сумною, щось трапилось?

– Рояна, ставши коханкою багатія, поскаржилася на мене, після чого я втратила роботу. Тепер мій заробіток у п'ять разів меньший.

– А де ти зараз працюєш?

– На ринку перлини. Доречі часто бачуся з твоєю мамою - посміхнулася дівчина - Дізналася багато нового про тебе.

– Що саме? - моряк не витримав і обійняв Каджі. Все таки більше сезону без жіночої уваги давали про себе знати.

– Вона багато говорить про тебе. Завжди вихваляється сином. Одного разу запропонувала познайомити з тобою.

– Оце так, це точно моя мати?

– Здається їй до вподоби що я покинула дім патриція. Мовляв: там пристойна дівчина ніколи не могла прижитися.

– А ти виявляється пристойна. - жартуючи сказав Ваєхе, давши волю своїм рукам.

– Послухай - вскочила дівчина - давай зустрінемось ввечері. Там  де і минулого разу… - не закінчивши говорити, Каджі раптом побігла, прихопивши плащ.

Ваєхе ще мить дивився їй услід, та згадавши про свою нову ціль - жити заради сім'ї, бадьоро підвівся, і взявся за візок.

Ввечері, після їжі, узявши шкуру з білим хутром, моряк відправився до Гіспо. Того не було на місці. Його працівниця запропонувала випити, на що Ваєхе відмовився - мовляв: чекає на когось. На дворі швидко холодало після хмарного дня - рідкісна погода для Бірілу.

Через годину зявилася Каджі. Тримаючи шкіряний плащ, вона мовчки підійшла і привіталась кивком голови.

– Ти стала на багато соромязливішою.

– А як тобі подобаєтся більше?

– Я не буду обирати, вирішуй сама яка ти сьогодні.

Дівчина хотіла серйозно поговорити з Ваєхе, але зрозуміла, що розмови не вийде, все ж запропонувала спочатку поїсти. На диво він погодився.

– Знаєш я б хотів навчитись читати - раптом зізнався моряк.

– Я можу навчити тебе Не безкоштовно.

– Якщо ціна мене влаштує - ми домовимось.

Ваєхе знову дав волю своїм рукам, але дівчина, не звертаючи на це уваги, продовжила:

– Мені потрібно в Серфорт.

– А це де взагалі?

– Вище за течією від Сойна, ти ж говорив що там бував?

– У самому Сойні не був. Навіщо тобі в таку далечінь? Там ж варвари живуть.

– Взагалі то моя мати родом з Весталю. Я навіть вмію розмовляти на мові Серфорта.

– Дивна ти дівчина. В тебе там родичі хоча б є?

– Є, але в мене інші плани.

– Розповіси?

– А тобі дійсно цікаво?

У відповідь Ваєхе лише розвів руками, на кшталт - “звідки мені знати”

– Гаразд. Слухай. В столиці Серфорта є жриця що служить небесній силі. Навколо неї створено щось схоже на орден у який входять люди, що здатні чути силу неба. Вони бачать віщі сни.

– Це лише вигадки дикунів. Хоча мені цікаво, чи бачила ти віщий сон про сьогоднішній вечір?

Таке питання остаточно запевнило дівчину, що розмова зараз не вийде, тому вона мовчки взяла свого супутника за руку, і повела його вгору, до кімнати. На місці Ваєхе остаточно втратив контроль. Каджі розраховувала поговорити після шаленого виру кохання, але зморений довгим днем, моряк одразу заснув.

Ранком, коли вона прокинулась поряд вже нікого не було. На ній лежала шкіра з білим хутром північного звіра. Це був дорогий подарунок навіть для заможних людей, не кажучи вже про звичайного моряка. Така щедрість вразила дівчину, тому вона вирішила при нагоді віддячити коханому.