25 Штурм

Наступні чотири сороки перша армія відчайдушно намагалася зібратися разом, аж поки не прибув посланець з новиною. Він доповідав особисто керчеті:

- В Серфорті повстання. Після того як імперці вирішили відступити через взяття Сойну, в другій армії почалися заворушення. Один із їх керчет відмовився підкорятися вбивці короля, після чого почав чинити спротив Даркону.

До Юріюса приєднався генерал, через що доповідач зупинився. 

- Продовжуй - скомандував в Ролгін.

- Міщани, що незадоволені бесчинствами, почали об'єднуватися з повстанцями. Загалом проти зрадника зібралось майже три тисячі солдат і цивільних. Після кількох сутичок, східні ворота перейшли під їх контроль

- Яка вдача - промовив Юріюс широко всміхаючись.

- Негайно збирай всіх кого зможеш. Ми вирушаємо до столиці - миттєво відреагував генерал.

Кожна сороковина була по-різному готова до маршу, тому колона дуже розтягнулася. Ролгін з найкращими воїнами ішов попереду, відірвавшись від решти війська на кілька тисяч кроків. Вже у сутінках на обрії з’явилися східні ворота. Генерал ризикував, наближаючись до них.

- Хто це? Почулося з стіни коли до воріт стало зовсім близько.

- Офіцери, що вірні вбитому королю - одразу відповів Ролгін.

- Ви із першої армії?

- Так.

- Назвися.

- Юріюс Б.

- Почекайте - пролунало від вартових.

Лише через сордобу ворота відкрились, і звідти вийшло кілька десятків вершників.

- Я керчета другої армії Лонін, який не підтримав коронацію самозванця.

- Коронацію? - Здивувався генерал.

- Так пане Ролгін. Не треба дивуватися, я вас одразу впізнав.

- Ти приєднаєшся до мене? - відразу перейшов до діла генерал.

- Із задоволенням - не зволікаючи відповів офіцер.

 - Мої солдати стомлені з дороги, до того ж нові сили будуть прибувати впродовж ночі. Завтра якнайшвидше ми підемо на штурм, тому організуйте місця для ночівлі.

Нікого така новина не здивувала. Після бунту в стані ворога йому не треба давати часу оговтатись.

Ранком головні сили були вже готові рухатись далі. Розвідка доповіла що Даркон стягнув всі війська у королівському палаці.

- Що ж, все проходить передбачувано - прокоментував звістку Ролгін.

Центральний палац хоч і був великим, не міг вмістити багатотисячне військо.

- Щось мало солдатів видно - помітив генерал.

- Можливо Даркон втік - вголос подумав Юріюс.

- Ні - відповів Лонін - після того як імперці пішли, більшість воїнів другої армії виказала незадоволення вбивством короля. Правду кажучи від нас це намагалися приховати.

- Рятуєш своє життя? - гнівно спитав Юріюс.

- Можливо - лаконічно відповів Лонін. 

Самому генералу керчета другої армії теж не подобався, але поки було рано приймати рішення про покарання зрадників.

– Годі про це. Сучасний палац - не фортеця, як в давні часи, тому даю сордобу для підготовки штурму.

Офіцери розійшлись виконувати наказ. Було створено три ударні групи для наступу з трьох напрямків. Широкі сходи підходили до дверей що, як правило, були вузькими місцями. Самет там ворог і укріпився. Деморалізовані воїни другої армії тікали тільки-но проливалася перша кров, тож звільнення палацу йшло успішно. Нарешті дійшла черга до тронного залу. В ньому забарикадувалися рештки сил ворога. Двоє міцних солдатів сокирами рубали позолочені двері, які стояли тут вже двісті років. Коли отвір став достатньо великим одного із воїнів, що прорубував шлях, поранили списом. Одразу підійшла важка піхота з щитами, і почалася перестрілка.

Комусь вдалося прив'язати мотузку до дверей. Кілька десятків солдатів одразу почали тягнути за неї. Хороброго ворога, що намагався сокирою розрубати мотузку, вбила стріла.

Нарешті двері піддалися. Ніхто не кинувся вперед. Якийсь час дуель стрільців продовжувалась, але щити захищавшихся були меншими ніж у наступаючих. Це призвело до того, що рештки другої армії здалися до початку рукопашної сутички.

Генерал Даркон теж виявився тут. Його поклали на коліна і скрутили руки.

- Ну і що ти робитимеш? - Заговорив зрадник - вбєш мене? 

- Так - коротко відповів Ролгін, взяв списа та встромив його у шию ворожого генерала. 

Здавалося навіть поранені перестали стогнати, поки Даркон стікав кров'ю. Всі мовчки дивилися. Тільки коли він впав, вояки почали виводити полонених.

- Що далі? - Спитав керчета Юріюс у Ролгіна.

- Нам потрібен командувач королівськими силами - відповів Лонін, і продовжив - лише одна людина здатна зайняти цей пост - генерал Ролгін. Чому нам не скликати військову раду, і не проголосувати за нього?

- Так воно і буде - заговорив Ролгін - але ти не проголосуєш - він показав на Лоніна - заарештувати його і всіх його керсорів. Офіцерів з другої армії, які не приєдналися до нас - стратити.

Наказ був ясним. Кілька сороковин колишньої армії Даркона висловили незадоволення арештом їх офіцерів, але вони швидко поповнили ряди або полонених, або мерців. Додалося тоді і дезертирів.