24 Возз'єднання 2

Юріюс широко посміхнувся і так само широко розвів руки, мовчки підійшов до Ролгіна, та обійняв його. Генерала навіть трохи здивувало наскільки дружнє привітання.

- Ти уявляєш яка вдача знайти тебе живим? - запитав керчета.

- Я б теж тебе обійняв, та руки зв'язані.

- Чого ти стоїш! Негайно розв'яжи генералу Ролгіну руки!

Юріюс так крикнув, що Монаку через тремтіння рук довго не вдавалося розв'язати вузли.

- Та що ти там копаєшся - не витримав керчета - закінчив? Вільний! Думаю невільник сам схоче нагородити тебе… згодом.

Воїн зблід в очікуванні покарання. Подумати тільки - він вів самого генерала, як звичайного полоненого, та ще й розмовляв з ним ніби з напарником.

- Та заспокойся вже і йди - потераючи руки сказав Ролгін тай одразу звернувся до керчети:

- Скільки маєш людей?

- Зі мною півтори тисячі, ще шість сороковин патрулюють місцевість. 

- Про решту щось чути?

- Четвертина Лікана десь північніше. Нещодавно ми помітили кілька десятків тисяч кочівників в тому напрямку. Схоже їм там не солодко.

- Ви помітили моїх рятівників. Вони не нападуть першими - перервав доповідь Ролгін, та одразу скомандував - продовжуй.

- Чи живий Отанос, нам невідомо. Його четвертина постраждала менше всього, відступивши на південь. Зараз ми намагаємось зібрати достатньо провізії щоб об'єднатися з четвертою четвертиною та з деякими сороковинами Друта. Про долю останього нічого не відомо.

- Друт загинув у мене на очах.

Якусь мить керчета мовчав не знаючи що сказати, поки Ролгін сам не перервав тишу.

- Збери всіх керуючих на нараду. Мені є що повідомити.

Не минуло і півсордоби, як один з наметів наповнився офіцерами. Генерал підвівся і вдарив по столу:

- Після того, як орда гори розбила першу армію, я потрапив в полон. Група кочівників, скільки - мені невідомо, вела мене на схід до Сонфорту. За їх планом я повинен був схилити третю армію присягнути новому королю Серфорта. Але їх перехопили. Виявляється чотири вожді Рохні об'єдналися проти Пліуса - вождя племені західної гори. Який і розбив першу королівську після укладення союзу з імперцями. 

- Король був правий? Імперія Імсімі таки розколола Рохні? - Запитав Друт.

- Вони якось дізнались що імперці планували знищення не союзних їм вождів - відповів генерал - Обінон - лідер об'єднаних племен, повів мене далі до Сонфорта. Там ми уклали союз.

В наметі піднявся незадоволений гомін.

- Тихо! Гаркнув Юріюс.

- Я з генералом Орлом так вирішили. Об'єднане військо третьої королівської і десять тисяч Рохні вирушили на південь в Весталь. Вони мають взяти Сойн і перекрити річку для підкріплень з імперії. Обінон же вирішив переслідувати Пліуса.

- Ми маємо зібрати всі сили поки варвари женуться один за одним - вигукнув хтось з присутніх.

- Навіщо Рохні союз з нами? Я все ще не розумію - запитав Юріюс. 

- Тобі не сподобається моя відповідь - 

Після цих слів настала тиша. Всі приготувалися почути щось жахливе.

- Кочівники бажають переселитися в Весталь. Землі долини - ось ціна їх союзу.

Генерал чекав нового вибуху незадоволення, але стояла мертва тиша.

- Це зрада - тихо сказав керчета - віддати землі королівства - це зрада.

- Вони не ми. Їм просто треба десь жити. Люди півночі, як їх називають кочівники, витісняють Рохні на південь. Це ще одна причина нашого союзу. Ви всі бачили як нас розбили воїни племені гори. А таких племен ще чотири, і невідома сила перемагає їх!

Ролгін знову стукнув по столу так, що навіть карта підстрибнула, і знову настала тиша.

- Я піду за тобою - заговорив першим керчета - небесна сила обрала тебе для відродження, а вона не помиляється.

І дійсно, варто було нагадати присутнім про переродження, як усі кинулись підтримувати обранця небес.

- Я з тобою.

- Я також!

Поступово більшість приєдналися до плану Ролгіна.

- Схоже світ не до кінця збожеволів, і я все ще генерал.