23 Зустріч з старим знайомим

Мілена ще ніколи не бачила таких великих кораблів. На палубі можна було побудувати десяток домів - так їй здавалося. Суровий капітан лише трохи оглянув полонених, коли раптом Аюн заговорила з ним на невідомій мові. Він обернувся і одразу почувся шум позаду мене. Якийсь загорілий матрос кудись тягнув Мон. Та щось закричала теж на невідомій мові. Капітан махнув рукою на співрозмовницю даючи їй знак що розмова закінчена, і коли Мон вже зникла за дверима, він поспішив увійти за нею. Після того як дівчину випустили, Мілена почала розпитувати її:

- Що вони з тобою зробили?

- Відмили - відповіла та. 

- А чого ти кричала?

- Я впізнала капітана і хотіла говорити з ним.

- Що? Він нас відпустить? - запитала Мілена.

- Тільки за золото.

Така новина сильного засмутила дівчину. Немає нічого гіршого ніж втрата чергової надії.

- Що з нами буде? - Запитала Мілена.

- Я замовила слівце Ваєхе - так звуть капітана. Він не розуміє мову Серфорту, тому я говорила з ним на імсімі. Капітан цінує слово, його обіцянка чогось варта, повір. Тебе з матір'ю не розлучать, за М’ян я теж попросила.

- А з нами що буде - тремтячим голосом спитала Мієш

- Скоріш за все ви потрапите до Біріла - це велике місто, і раби там дорогі, тому їх цінують і не кривдять. Я запитала і про долю Аюн. Вона, скоріш за все, поїде на батьківщину.

Та Мілена вже не слухала подругу. Не було жодного шансу що хтось викупить її тут. Гінні? Напевно він сам у біді, якщо ще живий. Рулно найбагатший серед своїх родичів. Якщо продати все його майно можливо вистачить викупити когось одного. Такі роздуми тільки пригнічувати. Шукаючи віддушени Мілена обійняла М’ян, з надією що Мон дійсно вмовила капітана не злучати їх.