12 Нарада

Як і здогадувався Друт, вже наступного дня по-обіді король скликав військову раду. Довгий стіл був повний вищих військових чинів. Три генерала армій, зі своїми керчетами разом з кількома керсорами, мовчки чекаючи вказівок короля. Монарх знаходився вище, так що його ноги були на рівні стола, який знаходився на відстані у два кроки.

Високий і худий хлопець прислужував своєму королю, якщо треба було взяти чи покласти на стіл якийсь документ.

- Оголошую початок ради - почав володар - посли від храму сили повернулися з імперії. Як ви вже довго знаєте - біля нашого південного кордону імперці давно тримають чималі сили, начебто для стримування кочівників. Кілька сорок тому вони почали збільшувати прикордонне військо. На сьогодні там стоїть приблизно двадцять тисяч імперських солдатів. 

Настала тиша. Всім стало зрозуміло що Імсімі готуються до війни.

- Це ще не все - так як всі мовчали король вирішив продовжити - імперія поклала нас перед вибором: або ми стаємо союзниками Імсімі, і відкриваємо кордони для кочівників західної гори; або вони вторгаются в Весталь.

- Двадцять тисяч їм не вистачить щоб взяти Серфорт - наважився почати дискусію Кохін.

- Король говорив тільки про Весталь. Можливо імперці планують захопити лише нижню течію Вести? - запитав генерал другої армії - Даркон.

- Мене більше цікавить проти кого імперія створює союз, якщо ми маємо впустити кочівників - висловив думку і Ролгін.

- Втрата Весталю спричине голод. Зерно Сонфорта не покриє і половини потреб - приєднався Орл. - єдине що ми можемо - це послабити першу і третю армії щоб друга змогла зупинити Імсімі.

- Як ослаблі перша і третя армії захистять північ? - з незадоволенням зауважив король - звертаю вашу увагу панове, що імперія ніяким чином не притісняє свободу Серфорта.

- Виходить - взяв слово Ролгін - імперці готуються до війни з ханством, або в них з'явився новий, невідомий нам ворог.

- За Великою Водою у них багато ворогів - помітив Друт

- Навіщо їм союзники на півночі, для війни далеко на півдні, за Великою Водою? - зауважив Орл.

- Мої дорогі воїни - втрутився Хорн - боюсь що в нас немає вибору. Умови імперців цілком прийнятні. До того ж, із того що мені відомо, Імсімі не планують вторгнення в ханство Заль. Можливо їх бентежить кількість Рохні. Дехто з храму говорить про сто тисяч чоловіків готових взяти зброю.

Звістка про такі сили, які здатні не лише пройтися крізь Серфорт, наче сталь крізь воду, але й завдати поразки імперії, викликало мовчазне розгублення військової ради. Тиша стояла поки Ролгін не запитав:

- Як, і навіщо, їм стільки союзників-кочівників?

- Імперія планує розкол народів Рохні на дві ворогуючі сили. А Серфорт їм потрібен щоб розселити союзні племена. Це і є головною причиною спроби перевороту. Імсімі здавна бажали Весталь, у разі їх успіху Серфорт  перейшов би самозванцю Лінілі. Про плани імперців щодо узбережжя і міста Сонфорт, мені невідомо.

- Тоді чому б нам не створити союз з кочівниками, аби помститися за спробу перевороту -  запропонував Орл.

- Що краще для корони: впустити кочівників в королівство, та воювати з вторженцями в Весталі; чи прийняти умови імперії, і за допомогою варварів знищити ту частину племен Рохні, яка не згодна жити у мирі і союзі.

Доводи монарха були цілком розумними.

- Беззаперечно другий варіант краще ваше величносте - почав Ролгін - війна на мало населених теренах північного Серфорта завдасть менше шкоди. Окрім цього, ми можемо самі, чи за підтримки Імсімі, увійти в північні степи. Єдине що мене турбує - яка сила розбила об'єднане військо Рохні десять сезонів тому, і продовжує їх витісняти на південь?

- Гарне питання, але на часі зовсім інша проблема. Генерали мають дати свою відповідь на нього.

Військові розділилися на три групи. Підлеглі кожного генерала радилися зі своїми командирами щодо вибору союзників. Ролгін почав своє обговорення:

- Девчому король правий, але імперцям не варто довіряти, напевно вони вимагатимуть частину Весталю по закінченні війни.

Один із його нових офіцерів підмітив:

- Генерал Даркон однозначно підтримає кроля. Розорення земель його роду - для генерала неприйнятне.

- Скоріш за все так, тільки навіщо нам союз з дикунами в такому разі? - запитав Друт.

- Сто тисяч - це дуже багато - відповів Ролгін - розкол серед них, може бути єдиним шляхом до перемоги, тому, навіть якщо це призведе до втрати частини земель королівства - я за союз з імперією.

- Я підтримую вас командире - погодився Друт, після якого поступово всі офіцери першої армії приєдналися до нього.

Ролгін став навпроти короля:

- Перша королівська армія підтримує ваше рішення володарю - сказав він.

Ще через трішки часу вийшов Орл:

- Ваша величність. Третя королівська армія вже багато десятиліть боронить Серфорт від північних варварів, але обидва варіанти полягають у створенні союзу із Рохні, тому думки наші розійшлися. Мій король - третя армія притримується нейтралітету в цьому питанні.

Монарх лише мовчки кивнув, і подивився на генерала Даркона, який теж завершив нараду.

- Володарю, друга королівська армія беззаперечно підтримує ваше рішення.

- Значить вирішено. Перша армія, як і раніше, залишається в столиці захищати серце королівства. Друга армія приєднується до військ імперії біля Сойну. Там об'єднані сили союзників почнуть підготовку до вторгнення на рівнини.

Хорн говорив так, ніби все заздалегідь було вирішено, а рада генералів лишилася простою формальністю. Так як в залі настала тиша, монарх встав, і направився до виходу, даючи знати що нарада завершена.

Розгублена тиша продовжувалась і без короля. Генерал Орл, кинувши розлючений погляд на Ролгіна, вийшов не попрощавшись. Даркон теж вийшов. Вся свита генералів почала розтікатися у справах. Лише Ролгін стояв на місці, обдумуючи можливі загрози.