9 Дім

З храму мене вивели двоє служителів сили. За моїм проханням ми зайшли на мить в кімнату, де я колись жив, одночасно будучи у рейді - дивне відчуття. Неприємно грубоватий власник будинку дуже неохоче впустив мене.

Всередині було майже порожньо, ніяких нових спогадів ця кімната мені не навіяла. Тому я просто пішов.

 Подорож до Ковальського вже підходила до кінця. Віз поштової служби, на якому я їхав, прямував до самого центра. Там знаходиться їх представництво. Мені ж треба до протилежного краю, де в старенькому будинку жили мої рідні. Тут я затримався на кілька сордіб. За невелику знижку погодився допомогти розвантажити привезені товари. Будучи Гінні з минулого - це був зважений вчинок.  Додому дійшов вже при червоному небі.

Матір розвішувала випрані речі. Мала М’ян бігала навколо, і намагалась чимось допомогти, та тільки заважала. Раптом грайливі оченята помітили мене, після чого сестричка почала тягнути матір за одяг.

- Глянь мамо - Гінні.

Мати повернулася до мене, кинула своє заняття, і зі сльозами ринулась обіймати.

- Синочку мій. Небеса мої. Повернувся! Хвала Иилі повернувся здоровий. Я так перелякалась за тебе. Ойк привіз твої речі, нічого не розповів. Мілена теж мовчить, та я бачу - очі в неї заплакані. Та чого це я, ти як, голодний?

Раптом усвідомлення голоду таки дійшло до мене. Я ж зранку нічого не їв.

Всередині дому мало змінилося, лише зникли кілька фіранок, що ділили кімнату на мою, сестри та батьківську частини.

- Наш будинок став таким порожнім. Мілена часто заходить, майже кожен день. Лише маленька М’ян завжди зі мною.

На столі опинилася велика миска каші, яка весь цей час грілася на вогні.

Я згадав як ділив трапезу зі своїми солдатами, і посміхнувся, дістав зі свого мішка запасений хлібець, розділив його, тай запропонував разом повечеряти. Питань було багато: де дістав гроші; чи було що їсти; одяг де брав; чиста була кімната; скільки платив за неї. Нарешті на запитанні - в столиці багато наречених? -  Я не витримав, і перебив.

- Де Мілена? Хочу заспокоїти її, щоб про мене не хвилювалася.

- Завтра сину, завтра...

Хоч місце, де працювала і жила сестра, було недалеко, я вирішив не хвилювати дарма мати, тому допоміг їй завершити прання і зайняв своє ліжко.