8 Все стало на свої місця

Гінні не на жарт перелякався. Монументальна зала храму вражала його.  Переживши мабуть найкоротше рабство в світі, вчорашній в'язень встиг пережити втечу, порятунок, ув'язнення, і все це всього за кілька днів.

Як називати його становище тепер? Гінні  відмили, обробили рани, переодягли, нагодували, але не відпустили ні на крок без супроводу. Всі спроби пояснити ситуацію, не давали результату. Пан Очід так і не з'явився.

Якщо зі своєю смертю він ще сороку тому змирився, То тепер у нього не лишилося жодних сил противостояти долі. Гінні майже зламався. Ніби сама Сила Небес посміялася над його жертвою.

Їдкий запах трав'яного диму відкинув тривожні думки.  Перед ним опинилася тліюча ваза з якої йшов дивний запах. Одразу пригадалось що він колись відчув легку тінь схожого смороду від пана Очіда. В старенькій, що тихо підійшла до нього, Гінні за одягом впізнав велику жрицю.

- Не бійся сину. Нахились, і набери в себе запах трав, подарований нам Небесами.

Гінні послухався.

Раптом жриця поклала свої руки йому на голову. Тепло огорнуло його. Неначе літній вітерець закружляв навколо хлопця. Після ще одного вдиху приємно прояснилися думки. Здавалося хтось вимів мітлою всі переживання як сміття. Ще кілька митей, і Гінні згадав своє ім'я. “От сміх” - подумав він - “у мене два ім'я Гінні і Ролі -  звучить. Що за дурниці, зараз треба думати про військо, яке залишилося без командира. Та яке там військо - матір з сестрами в біді. Дарма себе катую. Брат легко пробачить якийсь там борг у 100 залізні. Брат? В мене ніколи не було брата. Та як ні, а Очід а молодший Юстас. Все правильно - в мене двоє братів”.

- Припини тонути в собі -  перервала хід думок жриця.

- Пані велика жриця, радий вас бачити - відповів той.

Сива жінка взяла його за лікоть, та відвела для приватної розмови. У задньому саду храму генерал не витримав, і спитав:

-  Пані, як я тут опинився і чим заслужив стільки уваги?

- На жаль Ролі ти маєш пам'ятати як тебе поранили на полі бою.

- Так пані - ввічливо підтвердив генерал.

- Тоді ти помер.

Ролі аж зупинився від подиву.

- Нажаль не ти один -  твій брат, він піддався брудній силі, і забажав переродитися. Якщо коротко - то сила його покарала. Душа Очіда загубилась в небі. Що ти пам'ятаєш після поранення?

- Мене викрали якісь зрадники, і я втік. Важко сказати, спогади плутаються, здається я прийшов туди під охороною, але добровільно.

-  Зосередься на спогадах, і зрозумієш, що ти вже не тільки ти. Твій брат придбав Гінні під виглядом найманця, щоб провести ритуал переселення в молоде тіло. Небесна Сила вирішила інакше - вона обрала тебе. Пишайся цим.

Раптом Генерал прозрів, що з ним трапилось. Гінні теж було його ім'ям, дивні спогади про рідних і події, яких начебто ніколи не було, почали набирати сенсу.

- Коли ти тікав від вівтаря дві душі боролися за одне тіло. Рано чи пізно одна з них витіснила б іншу. Я не могла просто чекати результату. З одного боку - небезпека втратити генерала, з іншого - чому молодий хлопець має помирати? Небо не терпить несправедливість. Рішення було одне - об'єднати дві душі в одне ціле. Звичайно, спогадів у Ролі більше ніж у Гінні, тому більша частина тебе все ж від Ролі. 

Жриця рідко була настільки багатослівна, та всьому, що вона робить, є причина.

- Мені нестерпно хочеться відвідати містечко Ковальське. Запевнити матір та сестру що зі мною все в порядку. Та поховати брата...

- З братом боюсь не вийде - перебила жриця - ти офіційно помер. Не варто поки що розчарувати твоїх ворогів. Тому, на жаль, про похорони забудь. До того ж він вчинив вкрай нерозумно, і мало не заплямував Небесну Силу. А от в Ковальське відправитись - добра ідея. Служителі храму передадуть тобі одну золоту дрібними.

Ти чоловік розумний, і, як не парадоксально, вже молодий. За кілька сорок чвари вщухнуть. Якраз подбаєш про своїх нових родичів. A помпезне повернення генерала Ролі Б. в потрібний момент, остаточно відбє бажання деяких осіб оминати традиції для особистого блага.