Лінілі насолоджувався пізнім сніданком. Поряд сиділа мовчки його молода дружина, тим виконуючи, на її думку, застарілі традиції - ділитись за їжею новинами зі своїм чоловіком. Та самотнє життя у покоях не давало цих новин, тому, давно поснідавши, жінці нічого не лишилося, окрім як сидіти мовчки.
Почувся легкий стук у двері. Командувач військом поглянув на дружину. Вона зрозуміла, що означав його погляд, та дозволила гостю увійти. Прибувшим був один з найближчих офіцерів Лінілі - командир сороковини першої королівської армії Боче Ю. Велетенський зріст його дуже не пасував зазвичай невисоким жителям півдня, звідки керсор був родом.
- Пане командувач - почав він розповідати причину візиту - усне послання по дорученній вами справі.
Зрозумівши до чого все йде, дружина Лінілі вклонилася, і з задоволенням покинула свого чоловіка.
- Говори - наказав вельможа.
- Ролі Б. був знайдений у божевільному стані в дворі місцевого фермера - нащадка кочівників. Генерала готують до зустрічі з жрицею.
- Я б хотів з ним поговорити першим.
- На жаль пане, до нашої групи приєдналися воїни сили. Вони контролювали пошуки, заарештували володаря ферми, де був знайдений генерал, і наполягали щоб якнайшвидше представити його жриці.
- Чому ти назвав Ролі божевільний?
- Він все згадував свого брата Очіда. Казав про якийсь борг йому і страшенно хотів поговорити з ним.
- Мені потрібно знати всі деталі - напружено заявив Лінілі, та після довгої розповіді офіцера, напруга зникла.
Командувач посміхнувся, підозруючи що генерал не переродився. А піймали, напевно, якогось невдаху.