7 Храм сили

Великий храм сили зі своїми аскетичними залами завжди лякав маленьких дітей, що приходили з батьками приносити жертву. 

В кожному залі нараховувалося сорок малих вівтарів, і лише один великий. На малі клали свої жертви прості люди та знать. На великий - лише королівська сім'я.

Служителі сили, що підпорядковувались жриці, збирали всі пожертви, і здійснювали їх ритуальне спалення.  Це був єдиний відомий спосіб донести до небес хоча б щось. Молитва під час цього ритуалу являла собою прохання у небесної сили пробачити людські недоліки.

В храмі жили не лише жриця і служителі сили - воїни також присвячували себе небесам.  У народі відомі як сурові міцні вояки, вони позбавлені всіляких насолод, але не воїнської муштри. Дехто вважав їх службу важчою ніж у служителів.  Проте охочих віддати храмовникам своїх дітей - не бракувало.

Один із таких воїнів саме чекав жрицю.

Скромні житла служителів сили, у порівнянні з самим храмом - крихітні.  Розминаючи ноги, чоловік не помітив як жриця сама знайшла його. Він зігнувся у глибокому поклоні, і протягнув дорогий папір з королівською печаткою. 

- Пані, прийміть прохання про візит від пана командувача королівськими силами - Лінілі Б. 

- Приймаю - з усмішкою промовила жриця, і взяла прохання, коротко глянула на нього, тай наказала:

- Передайте мою усну згоду. Терміново.

- Буде виконано - сказав воїн витягнувшись струнко. Він дочекався погоджувального кивка від жриці, розвернувся, і поспіхом вибіг з тісної кімнати.

Вже через кілька сордіб перед жрицею стояв на колінах сам Лінілі.

- Генерал Ролі своєю відвагою, і чистотою перед Небесною Силою здобув право на переродження. Дим жертв шепоче, що душа генерала в тілі молодого юнака. Проте сили, які чинять спротив небу, замислили вчинити щось погане з юнаком. Можливо в цьому беруть участь шамани кочівників. Наказую відправити карателів через південні ворота, і знайти зачинщиків злого. Тільки одразу приведіть до мене генерала. Йому потрібна допомога.

 Командувач лише повернув голову через плече і кивнув. Цього було достатньо щоб один з його підлеглих підвівся і побіг.

- Жрице - звернувся Лінілі - чи загрожує генералу небезпека? Для чого так поспішати?

- Сила заклала душу Ролі в живу людину.  Одному тілу важко втримати дві душі. Отже поспіх - це необхідність.

-  Шановна, не сприймаєте це за мою зневіру, але як можна вирішити цю проблему?

-  Воїни вирішують смертю, своєї чи ворога - але результат один. Об'єднати дві душі - ось вихід із ситуації. Якщо вже дано такому статися, то це значить одне - ці два духа щонайменше споріднені.

Обмінявшись любязними прощаннями, командувач і жриця розійшлися.