4 Третє військо

Дивно, але втрати відважних охоронців генерала Ролі не сягали і тридцяти воїнів.

Після загибелі командира армії, мародери почали неорганізовано тікати, ніби й не було цього ідеального замаху на життя генерала. Для керуючого четвертиною війська (керчета), а це 2480 воїнів, що супроводжував генерала з своїм відбірним десятком -  це був чорний день. Ролі Б. - мертвий.

Хтось із високих чинів дав наказ усім військам переслідувати варварів.

- Орл! -  окрикнув керуючого четвертиною один з офіцерів -  ганьба на нас, але ми відомстили -  жоден, хто прорвався до генерала, не втік.

-  Про полонених не забудь, кого потім допитувати?

-  Наберем з-поміж поранених ворогів.

- Ролі Б. був другом короля, не близьким, проте його величність захоче дізнатись про деталі нападу.

-  Зрозумів -  перев'яжемо кількох з них.

-  Що з нашими бійцями?

-  З нашої четвертини?  Троє дуже  обгоріли -  навряд виживуть. Друт -  командир другої четвертини каже, що пустельники кинули багато рабів, і почали тікати. Він особисто стежить за збором покинутих трофеїв цих варварів.

-  Де наші вози другої черги?

-  Ті що з одежею і провіантом? Стоять колом біля кузні в поселенні -  це кам'яна споруда -  з деякою повагою до кузні сказав командир п’яти сороковин (сороковина - 1/40 частина армії).

-  Наказую дістати з тих возів плащі віддавших життя охоронців, і  ними огорнути тіло генерала. Треба поважати традиції, і не гнівити Міць Небесну.

Сам керуючий четвертиною був брудний від піщаної землі, що поналипала, коли його самого гасили від полум'я. Встигнувши лише кілька разів вдарити мечем - Орл П.  вже був замарений кров'ю кочівників і їх коней.

Піднявши втомлені очі він роззирнувся:

Переполохані жителі наввипередки вже розтягували туші коней. Хтось із воїнів наздогнав, і вдарив мечем селянина, що надто знахабнів, підібравши щось з тіла королівського охоронця. Цей удар майже повністю відняв у бідолаги руку. Десь далеко - на пагорбі, звідкіля накинулись вершники, лунали викрики поранених варварів, яких хтось добивав. Кілька хатин запалало високим полум'ям. Троє із найближчих охоронців Ролі Б.  молилися Силі, щоб та прийняла генерала - вихваляли його подвиги, І прощали провали.

-  Що буде далі? -   підійшовши, запитав його  один з найкращих бійців, відібраних ним особисто.

-  Вашою карою буде повне відсторонення від служби. Воїни, що захистили генерала від палаючого масла своїми тілами довели мужність першої четвертини.

-  Отже ми своє відвоювали?

-  Так, це ганебно, але той хто заради честі може віддати своє життя - здатен пережити і втрату тієї честі.

-  Так може й так, але...

-  Але я скажу промову -  перебив його Орл -  згодом, коли закінчимо з справами. До речі - гінця вже відправили?

-  Командир четвертини - Друт Р. вже відправив гінців:  одного з новиною до столиці; другого до головного війська.  Третього гінця відправила служниця жриці до храму.

-  Тобто до столиці прямує два гінця?

-  Так пане -  за звичкою офіційно підтвердив офіцер -  здається вони не зовсім довіряють військовим.

 -  З погляду на те, як було здійснено вбивство генерала, я і сам не довіряв би військовим.

Закінчивши з розмовами, керчета відправився перевіряти віз, на який погрузили тіло генерала. І як тільки впевнився, що його наказ виконаний, підійшов до керуючого другою четвертиною.

- Потрібен збір - я буду говорити слово.

- Згоден, наші вояки найкращі, і їх честь багато для них важить. Ти добрий оратор, отож підтримай їх.

Коли вже сутеніло, на полі почали спалахувати вогнища - обоз готував вечерю солдатам.

Орл піднявся на приготовлений віз щоб якнайбільше солдатів його бачили, і почав свою промову, яку згодом обізвали “поминальною”.

- Браття! - крикнув керчета - всі ми служимо заради честі - це так. Честь у нас одна на всіх, і як і в бою, ми спираємось один на одного, так і у випадку поразки - розділяємо ганьбу. Сьогодні ми розділимо її. Я обіцяю перед Небесною Силою, що покину військо, як змушені будуть покинути його всі, хто сьогодні був тут з нами. Наші матері, жони і сестри вже ніколи не заплачут за нами, бо помремо ми у себе вдома. Так, не на полі бою, але все одно ми помремо колись. В чому різниця між молодим воїном, що віддав життя королю, захистивши його, і старцем, який помер у своєму ліжку в оточені рідної сім'ї? Один мужньо служив, але служба його була короткою, другий ж віддав свою молодість по іншому - працею. Володар наш має не тільки військо - це лише частина його володінь. Кухарі, фермери, ковалі, писарі - є безліч справ, крім війни. Наш шановний генерал Ролі Б. народився таким же солдатом, як і ми з вами. Він був готовий віддати життя за володаря нашого, так само, як і ви за нього. Я ще раз обіцяю, і синє Небо - свідок: розділити цю невдачу разом з вами. Ми передамо свої мечі і щити нашим наступникам!

Останнє слово Орл вигукнув на максимумі своїх можливостей. Ліс рук піднявся з вигуками в підтримку керчети.

- Сильні воїни мої  відриньте від військової честі, і знайдіть честь в мирі!

Схоже йому вдалося остаточно розвіяли залишки песимізму серед солдатів.

Після промови Олр зняв свій плащ в знак зречення військових титулів. Вояки ж почали розбрідатися з підвищеним настроєм в очікуванні вечері.

Повертаючись до своєї палатки, керуючий четвертиною прислухався про що балакають воїни.

- Мир вам - чулось періодично.

Хтось із групи, що сиділа праворуч зказав:

- Повернутись живим - теж перемога.

Лише сиві ветерани мовчки чекали свої порції, проте і ті були задоволені становищем. Вони розуміли - після смерті генерала, залишитись живим -  теж вдача.

Дійшовши до “своїх”, Орл одразу спровокував розмову з ними:

- Що на вечерю?

- Від допитів нам не втекти - сказав один із керсорів, не звернувши увагу на питання.