3 Підступність

Бої були тяжкими. Вже другий день генерал Ролі з пів-тисячною охороною захищав від розграбування дикими загарбниками маленьке поселення.

Він ніколи не чув як називається це селище величиною ледве в дві тисячі душ, але чітко знав, що ворога треба розбити, бо він не зупиняються лише на цій здобичі. Та чим більше проходило часу - тим сильніше генерал сумнівався у їх цілях.

- Я вже знищив пів сотні їх людей, чого вони такі наполегливі. Невже їх зацікавив я? Можливо це найманці, що запланували мене вбити - як зворушливо. Хто так бажає моєї смерті?

 Ролі спостерігав як воїни по кілька десядків намагалися утворити щільний стрій щитів, щоб прикрити лучників. Десь праворуч п’ятірка його охоронців вже добивали кількох вершників. Ті намагалися прорватися повз воїнів генерала, та невдало.

Раптом почулися сигнали ворожого наступу. Солдати третьої армії, навчені у разі небезпеки повідомляти всіх про неї протяжним свистом, одразу подали попереджувальний сигнал. Це надихало їх на запеклу бійку.

Зліва від Ролі, з-за невисокого пагорба, на відстані двохсот кроків, вийшла ворожа кавалерія, чисельністю біля сотні. Легко, але професійно, оснащені вершники, повільно піднявшись на пагорб, ще кілька секунд чекали відставших побратимів, а потім галопом помчались на охоронців генерала.

Ситуація стала не простою. Маневруючи між воїнами, кавалерія помчалась на самого Ролі. Не зважаючи на втрати від стріл і ударів мечами, більше половини кочівників дістались двадцятки солдатів, які зімкнули щити навколо свого командира. З страшною силою нападники налетіли на стрій. Багато воїнів, що стояли у першому ряді зламали собі руки. Деякі коні почали копати щити передніми копитами. Хтось кинув глечик з палаючим маслом в центр кола охоронців, від чого вони, намагаючись погасити себе, з воплями покидали щити. Ролі залишився без захисту. Через мить в нього полетіли списи. Генералу лишилось тільки дивуватись сміливості і професіоналізму цих вершників, та недовго. Один із них влучив йому у шию, ще один у плече палаюче від масла. Адреналін не давав зрозуміти яка з ран боліла більше. Права рука схопилась за спис, що неприємно звисав і розтягував рану на шиї. 

“Сумно”- подумав Ролі - “рана не така вже й страшна, але тут не вижити.”

Генерал прийняв свою долю. Він впав на коліна, і із задоволенням спостерігав, як в останню хвилину його життя, вірні охоронці оточують мародерів.