2 Угода

Чоловік, що мав на вигляд сезонів сорок, не кваплячись піднімався по широким сходам з добряче відполірованого каменя. Дійшовши до дверей потрібної кімнати, він гучно постукав у них, але не так сильно, щоб хто-небудь сприйняв це за нахабство.

-  Я зайнятий! - Пролунало незадоволено з-за дверей.

-  Першочергове діло пане Очід - відповів чоловік, не зважаючи на гнів дворянина.

-  Заходь швидше - змінився тон людини всередині.

Увійшовши до кімнати, слуга застав свого пана за поїданням якогось дорогого і вишуканого десерту.

В середині пахло чимось незрозумілим: ні приємним, ні гидким, цей запах не назвеш.

Сам пан, якому чоловік служив, був дуже немолодий. Рідке довге волосся заважало аристократу-багатію поглинати свій десерт. Дорога сорочка з золотою вишивкою вже була забруднена незграбними руками. На великий, як для такої кімнати, стіл, спирався товстий живіт господаря, і займало це все десь четверту частину всього приміщення.

-  З чим прийшов? -  звернувся до прислуги товстяк.

Вбраний у дорогий одяг, як для слуги, той стояв майже не рухаючись – струнко, ніби проковтнув залізний прут.

-  Прийшли пан Гінні і свідок.

-  Зрозуміло -  застукав брудними пальцями по столу пан - скажи най чекають в залі, і негайно накажи покликати Аюн. Нехай дівка зробить малюнки облич хлопчиків. Звідки знаєш що можна чекати від знедолених покидьків.

Тим часом в залі вже пів сордоби (пів сороковини доби, сордоба - 1/40 доби) чекали двоє молодих чоловіків. Обидва були одягнені бідно, але чисто. Це казало про те, що до зустрічі вони добре підготувалися - вимились, і випрали одяг.

Нарешті увійшов пан цього будинку. Він встигнув змінити своє дороге вбрання на ще дорожче. Повільно, але самостійно спускалось його масивне і старе тіло по царськи роскішних сходах. За ним йшов слуга, який прийняв Гінні у маєтку, ще сходинкою вище і лівіше, тихо торкалася кам’ягої поверхні прекрасна іноземка, що мала на вигляд сезонів 17. Одяг її був скромніший за панський, але не таким як у слуги.

Спустившись, всі троє, у порядку: пан; красуня; слуга, розсілися навпроти гостей.

- Доброго дня пане - почав з привітиння Гінні, разом з товаришем легенько схиливши голову.

- Вітаю вас у себе - відповів пан, і дівчина з слугою також злегка вклонилися.

- Я хотів продати...

- Не поспішайте молодий пане - перебив його товстяк - куди ж ви так женете?

На його обличчі з'явилась не зовсім приємна посмішка.

- Я пропоную 100 залізних за 50 сезонів, і наше діло буде зроблено. Не варто про це надто голосно говорити. До речі Аюн, як він тобі? - Пан обернувся до дівчини, відчого та засоромилась, і з легкою посмішкою трохи відвернула голову.

“От як” -  подумав Гінні -  “я, рятуючи матір, кладу на вівтар своє життя, а цей жирний боров буде у моєму тілі розважатися з розбещеною молодою коханкою? І навіть не соромиться переді мною”.

-  Чого ви так нервуєте? - Перервав думки гостя Очід - пані Аюн напише образи ваших облич. Так робляться справи. Ви отримали вашу плату, а ваш свідок підтвердить, що ви - це ви -  з цими словами огрядний пан розвів руками, так, щоб не зачепити нікого.

 - А зараз панове мушу покинути вас - справи. Щодо договору - будьте люб'язні підписати його із Боруном, тут мені зайві проблеми не в прибуток - самі розумієте. Проте не хвилюйтесь - це норма в нашому з вами особливому становищі. Також я наказав, як ви і прохали, включити в договір плату за ваше проживання в столиці протягом 5 сорок у розмірі 5 залізних. Отож прошу вибачення панове, у мене дійсно справи.

З останніми словами дворянин повільно встав, неквапливо, але так само самостійно піднявся по сходах. І допоки він не зник за одними із дверей, ніхто не промовив ні слова.

-  Шановний Гінні,  і ви пане...?

-  Ойк -  представився до сих пір мовчазний юнак.

-  Пане Ойк - продовжив слуга - Я ваш щирий і тимчасовий партнер по договору - Борун - тут він витягнув за пазухи лист дорогого паперу, поклав його на стіл, і одразу пояснив - це умови угоди, будьте люб'язні прочитати їх.

Гінні взяв договір, тай почав ретельно його вивчати. Вміст в ньому був таким:

Слуга Борун М. отримав наказ, і повне право від свого наймача і володаря - Очіда Б.  найняти Гінні Р. на 50 сезонів з правом використовувати найманця у роботах всіх черг, з повною передоплатою у розмірі 105 залізних.

У разі недотримання умов договору викладених в королівському праві про “торгові відносини”, пан Очід Б. має право самостійно виконати вирок, або вимагати від відповідачів повного відшкодування всіх витрат у розмірі 105 залізних.

Ознайомившись з короткими, але ясними умовами, Гінні зрозумів, що в разі непокори він помре від рук якихось головорізів, або, що мабуть ще гірше, його сім'ю розорять, і змусять продати себе на яку небудь небезпечну роботу.

Тут юнак ніби прокинувся - його підпис означає смерть для нього у будь-якому випадку. На оповите легендами переродження марно було сподіватись. Серед люду, яким пощастило отримати таке неймовірно рідке благословення небес, були тільки видатні герої.

Зрештою змирившись, він написав своє ім'я на договорі. Одночасно згадавши як особистий лікар панна Очіда ретельно його оглядав перед візитом сюди. Від такого спогаду на душі стало ще гірше. 

Раптом слуга витягнув з-під рук Гінні договір, бо з очей того почали крапати сльози.

Їх погляди зустрілись. Борун помітив як киплять емоції в погляді молодого чоловіка, але нічого не промовив.

Тим часом Аюнн закінчила зображати гостей і передала малюнки Боруну. Слуга, взявши їх, помітив, що навіть на папір перейшов приречений вираз очей юнака.

На цьому всі розкланялись та розійшлись: молоді хлопці у двір де платив за кімнату Гінні; а слуга Борун поспішив до свого пана. Підійшовши до потрібної кімнати той постукав, дочекався дозволу, і увійшов.

- Що малий? - поцікавився Очід.