18. Ніялла

Зайн Загерт. Молодший син. Сильний маг. Герцог, котрому ніколи не світив батьківський трон. Задавалося б, ось тобі ідеальний консорт. Приданим за ним мала йти ціла тека вигідних торгових договорів, укріплення стосунків між двома провінціями й гарантовано сильні та здорові діти.

Але реальність рідко відповідає гарній картинці, котру малюють на словах.

Герцог виявився з сюрпризами. Й на відміну від тих, котрі таїв у собі Ідару, цим відкриттям Нія зовсім не зраділа. Вигоду, звісно, можна витягти й з такого положення речей, але сидіти, дивлячись в простакувате лице герцога, розуміючи, що всі ці тижні їх спілкування були сповнені брехні не те щоб приємно.

Втім, вона могла його зрозуміти. Слабкості належить ховати. А що може видатись більш вразливим, ніж приречений брат, позашлюбне дитя і майбутня коронація, на котру ніхто не чекає.

— То що ж такого таємничого ти хотіла сказати?

Зайн сидів під кроною блакитного платана, підпираючи гладкий білий стовбур плечима. Довгі, рівні ноги він витяг на траві, вмостив на колінах розкриту книгу. Щось по історії Великого нашестя, якщо Нія вірно зрозуміла перші кілька рядків, котрі встигла мигцем прочитати.

— Мені стало відомо, що на одну не байдужу тобі людину буде скоєно замах. — Нія знала що на її обличчі не відбилося жодної зайвої емоції. Тільки обережна цікавість. — Можливо чутки до тебе ще не дійшли, але я перехопила бастарда Майнгольців. Він тепер у моїй свиті та розповів про плани своєї колишньої хазяйки. Точних дат у мене немає, але вони знають де живе твоя вагітна.... м... подруга.

Обережно підбираючи слова, княжна спостерігала як блідне і витягується від жаху обличчя герцога.

— З огляду на це я б хотіла запропонувати тобі укриття. Темні квартали зможуть забезпечити тій дівчині безпеку, поки не закінчаться оглядини.

— Чого ти хочеш?

Голос Зайна різонув кригою. Вся приємність і легкість з чоловіка облетіла як неякісна позолота.

— Нічого. Допомогти тобі. Якщо у вдячність оговорені нами угоди буде врешті підписано, чудово. Якщо ні, пропозиція все одно в силі. Щоб не казали про мені подібних, ми знаємо, що таке честь. Аби погрожувати ненародженому спадкоємцю заради якихось химерних матримоніальних планів, треба бути винятково недалекого розуму людиною.

Герцог наче трохи розслабився, хоча в очах все ще читалася пересторога.

— Ти маєш на увазі всі наші угоди?

— Окрім шлюбних. — м'яко всміхнулась Ніялла, — З огляду на нову інформацію нам навряд чи варто і далі вести ці перемовини. Проте я ціную порозуміння, котрого ми змогли досягти за ці тижні. Тож сподіваюсь зможемо зберегти дружні стосунки. Тобі може знадобитися підтримка, коли доведеться переймати владу. Розраховуй на Південь, Зайн. Наші інтереси так само схожі, а декілька десятків темних магів можуть переконати усіх невдоволених твоєю політикою значно швидше, ніж довгі балачки й апеляції до закону.

Прикривши долонею очі, герцог тихо, хрипло засміявся.

— Навіть трохи шкода, що тебе не можна привести в Загерт як офіційну дружину. Це зберегло б мені стільки сил і часу.

Хід їх бесіди нарешті звернув з небезпечної стежки. Зайн заспокоївся, й віднявши руку від лиця, дивився на княжну зі збірною теплотою та спокоєм.

— Мені теж шкода. Ти був би чудовим консортом. Але ми прив’язані до своїх земель. Шлюб тільки заради нащадків мені не зовсім підходить. Півдню потрібен чинний та сильний консорт. Всидіти на Кришталевому троні одна, як то робить батько, я навряд чи зможу. Тож можемо розглянути можливість торгового та військового союзу. Південь, звісно, не такий сильний як Східне князівство, але ми теж можемо багато чого запропонувати.

— В обмін на руду, кла і продовольство?

Сухі, бліді губи чоловіка розтягнула повна розуміння посмішка.

— А також шерсть та хутро. Натомість ви отримайте наших магів, оркську сталь, військову підтримку, торгову коаліцію навіть в столиці. Якщо все піде добре, може навіть дроуський шовк та алхімічне приладдя. Східнне князівство подібними скарбами ділитися точно не буде.

— Плануєш укріпити стосунки з Підгірним царством?

Герцог стиха постукав довгими, тонкими пальцями по сторінці історичного фоліанта. Зацікавленість у його очах нагадувала мисливський азарт затятого гравця, котрий побачив цікаву комбінацію.

— Планую. Рано чи пізно я стану першою жінкою на троні наземних провінцій. Тож матріархи мене підтримають з одних лишень політичних міркувань. А мені є що їм запропонувати й окрім цього.

— Не сумніваюсь, — Зайн сплів пальці у складний замок, від чого костисті суглоби хруснули, наче переламане гілля. — Це все трохи нагадує таємний військовий союз, не здається?

Ніялла схилила голову на бік, звузивши очі до двох сталево-сивих прорізей. Її тоненькі пальці відбарабанили по коліну бравурну мелодію.

— Можливо. Зовсім трішечки. З огляду на нову політику Метрополії, землям де живуть темні варто остерегтися.

— Згоден. Але Загерд нейтральна територія. В нас немає істинно темних магів, як на Півдні. Некромантів та дроу, як на Сході.

Зайн, як завжди був обережним лисом, котрий воліє спостерігати зі сторони за тим, як вовки один одному перегризають горянки. Ось тільки в справжній бійці найслабшого бійця частенько прибирають першим.

— Вірно. І саме тому культ Ііле в першу чергу вдарить по вам. Храми світлих уже на вашій території. І яке диво, твій старший брат та батько раптом хворіють. Хоча до цього рід Загертів був одним із найсильніших нейтральних магів. Цікавий збіг, не знаходиш?

Спостерігати за тим як герцог стискає щелепи й буравить холодним поглядом невдалу наречену – дивний сорт задоволення. Наче вони тут грають в камінці й Нія витягла королівський онікс.

— Небезпечні речі говориш, подруго.

— Правда рідко буває зручною. Небезпечно привічати на своїй землі культ, котрий вважає все, що не світлий ельф лихим і недолугим. Храмам Ііле варто було залишатись на островах. Все живе та не живе в колі Захисних хребтів створено по волі темних, Тіамари, Батька монстрів, Ловчого та Ілітріс. Тут нема чого робити схибнутим халамидникам в білому. Що вони можуть запропонувати?

— Зцілення?

— Ага, точно. Правда, якби батько нашого найсвітлішого імператора не оголосив опалу на магів життя, не було б жодної проблеми отримати те зцілення поза храмовими стінами. Й не тою ціною, що виголошують жерці Ііле.

Обличчя Зайна спохмурніло. Він точно думав щось схоже, адже по його родині хворі та немочі пройшлися раптово та безжалісно. В самий незручний час.

— У тебе є заборонені маги?

Пряме питання змусило Нію швидко метнули головою.

— Не настільки сильні аби це мало якийсь сенс. П'ять століть винищення не пройшли даром. Вижили тільки крихти.

— Так. Знаю...

Розмова згасла. Нія сиділа, з прямою мов меч спиною, розглядаючи герцога, мов вперше побачила. Вузьке, позбавлене вилиць лице, попелясті кучері обрамляють витягнутий овал, на котрому живі лиш очі. Розумні, прагматичні й світлі.

У її дітей ніколи не буде таких.

— То що ти вирішив із спадкоємецем? Мені потрібно знати зараз, аби Інот встиг підготувати усе для безпечного переміщення твоєї жінки.

Герцог знов хруснув кістками пальців, нервово розминаючи долоні мов глину з камінням. Гострі грані постійно скрегочуть.

— Ти зовсім не ревнуєш? Ми були майже заручені?

Нія фиркнула, точно так самісінько, як то любила робити її охоронниця.

— Не верзи дурню. Навіть якби ми могли одружитись, жінка котра носить твою дитину не стала б проблемою. Герцогству потрібен спадкоємець. Кому як не мені розуміти важливість подібних речей? Ти мені в вірності не клявся Зайн. Ми могли стати хорошою підтримкою один одним. До чого тут твоя леді та ваше дитя? Знаю про що ти думаєш. Відправити найдорожче, що в тебе є в темні квартали ризиковано. Хтось інший міг би вдатись до шантажу або просто прибрати конкурентну.

Подавшись вперед, Ніялла вклала підборіддя на сплетені пальці, все так само розглядаючи свого співрозмовника

— Але мені не потрібен шлюб із тобою. Мені потрібен союз і вигідні торгові угоди. Захистити твою жінку чудовий початок для наших дипломатичних стосунків. Ти можеш мені довіряти. Клянусь темною кров'ю, що не заподію твоїй жінці лиха ні словом, ні ділом, ні бездіяльністю. Вона буде в безпеці. Давай Зайн. Наважуйся. У вас занадто мало людей в митрополії аби забезпечити дієву охорону. А в темні квартали ніяка погань не сунеться.

— Добре! Вмовила, — зі скрипом, але все-таки погодився герцог. — Коли чекати твоїх людей?

— Сьогодні у вечері. Швидше за все людей там якраз не буде. Планую скористатись своєю гвардією. Тими хто мене сюди супроводжував. Орки та перевертні.

Загерт у відповідь хмикнув.

— Показово. Хочеш повідомити таким чином всім що Тіхіба під твоєю протекцією?

Одже, коханку звати Тіхіба. Нія стисла плечима.

— Чому б і ні? Одразу відсічемо і тих хто планував замах, і тих хто хотів зіграти на інформації про наявність у тебе прекрасної Тіхіби, видавши мені цю новину у зручний час.

Зайн кивав, хмурився й дивився кудись повз свою співрозмовницю.

— Я подумаю як «подякувати» Майнгольцам за подібну цікавість до моєї персони та мого особистого життя.

— Ну звісно. — Нія з розумінням у погляді всміхнулась, ледь схиливши голову на бік, — А ще перевіриш чи правду я тут кажу...

— Я тобі звісно довіряю... — почав герцог, обірвавши фразу такою ж прагматичною усмішкою.

— Звичайно. Але...

Виявилось, що говорити на чистоту та плести інтриги проти спільних ворогів із герцогом куди цікавіше, ніж грати у наречених. Загерт був чудовим кавалером, розумнім співрозмовником, але настільки нудним в обох цих іпостасях, що Ніялла з більшим азартом сходила б на побачення із Руумою. В кінцевому результаті орка завжди знала де знайти гарний алкоголь, бійку та пригоди.

Вставши, княжна чинно розправила складки спідниці.

— Думаю на цьому можна завершувати. Якщо буде потрібна допомога, ти знаєш же мене знайти.

— Дякую за те що не залишились осторонь, моя пані.

Зайн знов увімкнув офіційний режим, встав слідом за княжною й відвісив прощальний уклін.

— Друзі повинні піклуватись один про одного.

— Навзаєм, моя люба подруго, навзаєм.