16. Нот

— Пішли, — Інот поплескав Рууму по плечі, наздогнавши дівчину уже на сходах. —Випустиш пар, а то на післяобідньому променаді хтось ризикує позбавитись голови, або інших, зайвих частин тіла.

— Пффф! — вона відфиркнула, проте траєкторію руху в бік виходу на задній двір змінила. — Ти говориш так, наче я справді можу собі дозволити зривати злість на місцевих золотих дітках.

Інот щасливо крокував поряд, передчуваючи їх звичну розвагу.

— Отож бо й воно, серденько. На них не можна. А на мені, цілком так.

Зеленошкіра красуня знов зневажливо фиркнула. Але посміхатись собі під ніс все таки почала.

— Насмішив. Так ніби ти даси мені на собі відігратись, вухань. Знаю я тебе. Спершу хрін упіймаєш, потім монстра лисого утримаєш, а як все-таки якимось дивом не викрутишся із захопу, виявиться що в тебе три зламаних ребра, а мені конче треба випити якусь гірку бурду, а то засну на найближчі п’ять днів.

Вона невдоволено буркотіла, стягувала з себе широкий пояс із ременями, на котрих бовтатись піхви коротких парних мечів. Нот іще пам’ятав юнацьку схильність своєї підопічної схопити тесак побільше й розмахувати ним, як це робили її брати. Привчити дівчину до парної, легкої зброї було тим ще клопотом. Але ж врешті крихітка Румі визнала його правоту. Якийсь пудовий фламберг річ хороша тільки в відкритому бою серед чистого поля, та проти задоспішенного по самі очі лицаря. А от у жилих приміщеннях, у вузьких коридорах, таким голоблищем не розмахнешся толком. Поки будеш заносити вельми грізного з виду меча, тобі десять дірок в корпусі наколупають маленьким, зграбним стилетиком, або отруйним кинджалом.

Руума присипала руки білим порохом з чаші, аби не сковзали, зав’язала пишні каштанові коси в тяжкий жмут на потилиці. Там залишились білясті плями від тальку. Потім обернулась до Нота, вичікувально вперше кулаки в боки.

— Ну? Чого чекаємо? Не скинеш цю свою пафосну хламиду? Вона ж коштує як добрий бойовий кінь. Шкода буде як помну.

Якась схиблена частина Інота щиро хотіла зізнатись, що увесь цей час він безсоромно милувався своєю спаринг-партнеркою. Але він ще не настільки збожеволів. Тож замість одкровення, прийнявся швидко розстібати купу гачків на зеленому мов лісовий мох сюртуку. Високий комір підпирав підборіддя, змушуючи постійно тримати голову високо. Незручно до моснтрової самиці, але ж статус змушує виглядати пристойно. Кинувши одежину на стійку з мечами, Нот засукав рукави шовкової сорочки. Графітово-сіра шкіра передпліч була посічена шрамами, від порізів, опіків та укусів.

— Ну гляньмо, хто кому що помне.

Іскристий азарт шипів між ребер, мов їдуча алхімічна реакція, розганяв кров. Дроу занурив у чашу с білим порохом кінчики пальців, увінчаних темними пазурами. Злегка розтер тальк між долонь. На орку він дивився ледь схиливши голову і криво, хижо, майже кровожерливо посміхаючись. Так що білі ікла вп'ялись у розтягнуту посмішкою нижню губу, майже проколюючи темно-сірий епітелій.

Руума вдарила першою. Як завжди. Вона в нього розумниця, швидко викинула з голови лицарську маячню свого рідного батька. Чекати доки ворог зробить перший крок і таким чином почнеться поєдинок, можна в ритуальному колі, коли сам ти трьохметровий орк, шкіру котрого не кожним арбалетним болтом проб'єш. А Ру, вона ж на фоні своїх братів виглядала майже ляльковою. Так, сильна, повна життя, але все-таки не рівня їм у фізичній силі.

Дівчина одразу цілила в сонячне сплетіння. Аби збити дихання й одразу перехопити ініціативу.

Хороша спроба. Але не так швидко.

Нот перехопив удар схрещеними зап'ястками, відвів у бік, зливаючи інерцію по дотичній. Плавно перетік в бойову стійку.

Їх спаринги завжди більше нагадували танок. Кожен давно вивчив слабкості партнера. Прорахував стратегію. Часом то він, то вона, додавали щось новеньке, аби урізноманітнити собі приємне ігрище. Але кожен завжди був обережним. Нажто обережним, якщо на чистоту.


У Ру завжди була проблема з ударами ногами. Орка несвідомо чіплялась за зв'язок зі стихією. Ладна була врости в землю по щиколотки. Тому коли дівчина все-таки наважувалась бити голінню, чи стопою, шанс застати Інота зненацька був непоганим.

Вони обмінялись серією ударів. Кружляли по утоптаному майданчику землі. Кам'яні стіни, котрі їх оточували іскрились захисними ланцюгами рун. Іноту вдавалось уникнути майже всіх, вельми відчутних тумаків, а Ру - не попастись на жодний оманливий випад партнера по тренуванню. Орка зірко слідкувала за переміщеннями більш спритного дроу, а він танцював навколо своєї підопічної, майже не торкаючись землі.


Кінець кінцем дівчина вирахувала момент, аби ударити стопою по нозі майстра отрути, на котру в ту мить приходилась вся вага жилавого тіла. І доки він не відстрибнув убік, увійшла в клінч, перехоплюючи ліву руку дроу, намагаючись позбавити Інота рівноваги.

Зі зловтішною посмішкою він дозволив Ру все це провернути. Та в останню мить падіння вивернувся вужем, опинившись згори.

Вони гучно гепнулись. Нот з ікластою либою від вуха до вуха натис передпліччям на горло Рууми, допитливо зазираючи в тепло-карі очі.

— Серденько, ну коли ти навчишся, не варто при першій ліпшій нагоді усе переводити в горизонталь. Так, землиця-матінка то твій найкращий помічник і союзник. Але якби я ось так упав, тримаючи руку з самого початку жорстко, усією вагою вдарив по твоєму горлі, то все! Розтрощена трахея, кривава піна з рота. Ну? Будь обережніша.

Орка важко дихала, буравлячи Нота важким поглядом.

— Якби я за цю руку з повною силою взялась, проводячи напад, тобі не було б на що падати.

— Ой, не будь така упевнена. Якщо ти не в курсі, відкритий перелом передпліччя, то гострі уламки, котрі стирчать із розірваних м'язів. Цілком годиться аби встромити в сонну артерію. Спробуй при нагоді.

Аби не навалюватись на неї всією вагою, Інот балансував на одній руці. І не те щоб його любій Румі якось зашкодила та вага. Просто дівчині зовсім не обов'язково знати наскільки сильно він задоволений їх двобоєм і як радий хоч зрідка вкраденим митям близькості до неї.

Закотивши очі, орка здула неслухняні коси, котрі вибились із недбалої зачіски й тепер лізли куди не слід.

— Обов'язково спробую.

Ну ось, вона завжди із ним врешті погоджується. І це гріло, напевно, навіть сильніше за відчуття гнучкого, сильного тіла під ним. Адже пані “ я самий відчайдушний капітан особистої гвардії князя Сіурда” великі боги нагородили таким норовом, що домогтись від неї згоди могло лиш дуже обмежене коло істот. Й це куди важливіше за можливість милуватись розжареним й лискучим від поту обличчям, котре зараз виглядає спокусливіше за всі хтиві сни й вологі фантазії.

— Ну ось і добре, — промуркотів Нот, криво всміхаючись, — Нічия?

— Нічия, - важко зітхнувши під ним, погодилась Румі.

Підвівся Інот одним текучим рухом. Здавалось в тілі дроу кісток вдвічі більше ніж у людей, і більша частина з них - хребці та суглоби. Він був пластичним, швидким та жилавим, мов дубове коріння, котре трощить скелі.

Простягнувши кігтисту руку дівчині, він вдоволено мружився, майстерно удаючи що від сонця.

Присипані тальком долоні зчепились намертво. Тіло приємно напружилось, переймаючи на себе частину ваги зеленошкірої панни.

Вставши, вона знов нашвидкуруч спутала свої коси в вузол, як і на початку їх короткого тренування. Не обтрушуючи рук, пішла до будинку.

— Я в купальні. Приводити себе в пристойний вигляд. Скоро Нія потягне на те дурне збіговисько багатеньких йолопів. Треба виглядати нормально.

Проводжаючи багряним поглядом спину дівчини, котру обліпила мов друга шкіра вогка тканина сорочки, Інот нервово шарпнув кутиком рота. Якби хто спитав його, краще ніж зараз крихітка Ру виглядати просто не могла. Така розжарена тренуванням, спітніла, розхристана, відкрита та щира. Запаковувати цю неприборкану красу в багатошарові сукні - справжній злочин.

З іншого боку, воно на краще що місцевий двір залишиться не в курсі справжньої краси його підопічної. В кінці то кінців, дарма він підбирав ці її жахливі сукні й спідниці кольору пожухлої трави?

Ретельно витираючи долоні рядниною, Інот всміхався, все ще згадуючи як неймовірно спокусливо виглядала крихітка Румі, з волоссям розсипаним по землі, коли її груди важко здіймались від кожного подиху, а його рука лежала поперек іскристо-зеленого горла.

Хороший двобій. Треба буде попрацювати над тим її захопом на ліву руку.