14. Ніялла

— Ідару перевертень нового виду, — розмову почала Нія. Так бувало частіше всього. Вони збирались, княжна окреслювала проблему, трійко найближчих люлей князя Сіурда знаходила рішення. —Або не перевертень.

Завершила Ніялла непевно, вагаючись, все ще вмощуючись зручніше на простому дерев'яному стільці.

Відчуття чогось нереального стукотіло у скроні. Вона була збентежена, але вперто цього не показувала. Втім Ру все одно дивилась на подругу прискіпливою. Легко помічала за маскою незворушності справжній стан речей. Й невдоволення від побачсеного на зеленошкірому лиці Рууми проступало яскравим тавром.

Нот на новину відреагував, наче гончак на свіжу кров. Увесь підібрався, ледво з крісла свого не привстав.

— Детальніше, будь ласкава? — промуркотів дроу, підбираючи щоку пазурастою долонею. — Він або перевертень, або ні. Тут складно сплутати.

— Зранку Ід перетворився на рептилію. Частково. На рептилію з крилами.

Повисла на мить тиша. Предмет їх обговорення сидів непорушно, наче не про нього мова йде, більшість часу просто невідривно дивлячись на Нію. Здається, навіть моргати забував.

Інші себе так не стримувати.

Ляснувши долонею по столі, Руума гаркнула.

— Так от звідки пошкодження на стінах. Я знала, що з ним щось не так!

— Не існує перевертнів рептилій, — повчально проговорив Нот, — Може він морк? Резиденція Майнгольців знаходиться на березі океану, Нереєві дітки могли відзначитись у крові графського роду, одні Темні відають, скільки раз.

Дроу виглядав заінтригованим. На Ідару тепер глипав ледь не з гастрономічним інтересом, подумки чи то класифікуючи його, чи то препаруючи.

— Нот, в нього здоровезні крила замість рук. Не буває таких морків, — вперто гнула своє Ніялла.

— Моїм батьком був викликаний монстр першого порядку. Тож Нія має рацію, ніяких морків. Хоча не впевнений, чи можу вважатись перевертнем. Повний оберт мені не доступний. Тільки частковий.

Ідару, як і учора, продовжував при любій нагоді відповідати замість княжни. За кілька хвилин він переказав вранішні події, тактовно замовчавши деякі деталі. І щойно він змовк, Інот видав спрагло:

— Давай показуй. Я мушу побачити, що там з тебе лізе під обертом. Тільки почекай хвилинку, за чемоданчиком в лабораторію схожу. Потрібно набрати зразків.

— Нот, припини, — Звичайно Нія втрутилась, щойно мова пішла про демонстрацію другої іпостасі.

Надто добре пам'ятала яким болем спотворилось обличчя Ідару минулого разу. Змушувати його знов крізь це проходити було надто жорстоко. Й це одразу викликало невдоволення дроу. Він вказав рукою на знайду.

— Що значить припинити? У нас тут незрозуміло хто. Може він отруйний. Якщо ми вже вв'язались у судову справу з усім його родом, будем захищати його таємницю, я маю знати що воно таке, і як його при потребі лікувати.

— Ти не будеш нарізати з нього препаратів, Нот. Вчора лікував пречудово без усіляких дослідів!

— Та що йому станеться? Заживає все, як на перевертні в повню. Не здохне твій красунчик від пари зрізаних шматків шкіри й унції забраної крові.

— Я сказала ні!

—Ану припинили обоє!

Суперечку обірвала Ру, грюкнувши кулаком по столу.

— Нот, потім будеш за блідим із колбами та мензурками бігати. Зараз важливіші питання є, — орка міряла важким поглядом обох учасників суперечки, схрестивши руки на повних грудях, — Краще давайте подумаєм чого чекати від Майнгольців. Ніхто ж поки не в курсі, наскільки наш білявий особливий та унікальний? От і нема чого нервувати з цього приводу.

Відкинувшись на спинку свого стільця, дроу заправив сріблясте волосся за вуха. Зачіску він носив не надто довгу. Нія не пам'ятала аби коси наставника відростали довшими, ніж до пліч.

— Припустимо. Деталі його фізіології не сама нагальна проблема. Це почекає, — надивовижу слухняний Нот склав пальці хатинкою, вмостив гостре підборіддя на пазурі й спокійнісінько заговорив, наче не він щойно був ладен бігати за новим видом магічної істоти зі скальпелем і щипцями. — Мене навіть судова справа з Майнгольцами не дуже цікавить. Максимум чого вони можуть досягти, то уникнути покарання за вчорашню витівку. Змусити княжну повернути дорослого, самостійного чоловіка у лоно сім'ї вони не можуть. Тим паче він бастард. Ніхто з аристократів не зрозуміє, чого це весь рід так напружується. Зазвичай незаконно народжених прагнуть швидше збути з рук. Тож, ляд із ними, з Майнгольцами. А от наші перемовини з Північчю...

Нія сиділа міцно сплівши пальці на стільниці. Хмурила різко промальовані, чорні брови. Погляд її перебігав між трьома співрозмовниками, затримуючись на Ідару трохи довше ніж на інших.

— Я пропоную прискорити все. Молодший син герцога Загерта досі не дав нам чіткої відповіді. Спробуємо натиснути?

— Прискорити через нього? — Руума кивнула на Ідару. — Боїшся, що хтось взнає про його таємницю?

Орка, як завжди бачила в словах подруги усі другі, треті, і соті змісти. У відповідь отримала невеселу посмішку княжни та запитальний погляд жовтоокого поряд із нею.

— Так. А ще того, що можуть влаштувати Майнгольци. Потрібно розробити чіткий план на випадок, якщо нам доведеться спішно покидати столицю.

— Я займусь, — кивнув Нот. — Що до молодшого Загерта. Герцог ідеальний кандидат, але варто мати запасний план.

— Хтось зі Сходу? — Ру розвела руками, жест вийшов широкий і рвучкий, привернувши увагу дроу куди більше чим інших, — У нас досить непогані відносини із князем Аретом. Шкода навіть, що в того лиш одна дочка народилась. Але й Мірітаси досить впливовий рід в східних землях.

— Всього лиш барони, — Нот все так само сидів підпираючи голову схрещеними чорними пазурами.

— Не критично, — відмахнулась від зауваження Нія , — Все одно мій чоловік отримає титул консорта. Проблема в іншому. Їх представник в стримувальних браслетах. Заборонена магія не те, що я можу дозволити собі притягти додому. Ніякої проблеми якщо мій консорт буде позбавленим магії, головне аби тямив у дипломатії та витримував балачки із батьковою зграєю радників. Але якщо його магія передасться дітям? Що тоді? Ми не можемо посадити на кришталевий трон спадкоємця в антимагічних браслетах. По перше клан темних не прийме такого главу. По друге у нас вся оборона межі тримається на поклику верховного темного, котрий відчуває наступний прорив. Тож Мірітаси точно не варіант. А решту представників Східного князівства надто незначущі. Рядові лорди.

— Нічого дивного. Вуха даю на відсіч, князь Арет навмисне відправив сюди збіговисько дрібних васалів. Сіу якось казав пан “Я найвеличніший некромант покоління” імператора на дух не переносить, не зважаючи на те, що вони дальні родичі. Може собі дозволити демонструвати зневагу до оглядин. Та й міць у Сходу нам на заздрість. Метрополія не рипнеться проти них.

Дружнє обговорення політичного становища сусідів обірвав глухий голос Ідару.

— Стривайте, ви зараз про одруження Нії? — погляд в Ідару був розгублений.

— Це імператорські оглядини. За яким ще лядом сюди їдуть? — невдоволено просичав Нот. — А через тебе нам доведеться все робити значно швидше. Сподіваюсь клятий герцог Загерт не буде і далі тягти довгу шлею!

Остання фраза була сказана майже пошепки.

Нія спробувала витиснути з себе лагідну посмішку, дивлячись на Ідару. Вийшло досить правдоподібно.

— Не переймайся. У нас уже укладені попередні угоди зі старим герцогом. Звісно це не заручини, але думаю скоро все владнається.

— У Зайна Загерта вагітна коханка, — пильно вдивляючись в обличчя Нії, проговорив Ідару, — Він її з собою привіз. Старший брат у нього хворобливий як і батько. Є ризик, що довго не протягне. Тож зволікати молодший герцог буде до останнього. Не дуже, певно, прагне одружуватись, коли кохана жінка от-от подарує первістка.

Дроу від сказанного Ідом, аж вухами ворухнув, та подався всім тілом вперед, впершись грудьми в край стола.

— Звідки інформація? — спрагло спитав він.

— Біата хотіла за нього заміж. Доручила роздобути усі секрети. Власне, незабаром тої дівчини мало б не стати разом із ненародженим немовлям.

Весь цей час, говорячи із Нотом, Ід не зводив очей з Ніялли, наче чекав чогось від неї. Але нічого окрім нахмурених брів не побачив.

— Це багато що пояснює... і ускладнює.

— А яким чином ти відносишся до можливої смерті тієї пані? — Руума от цікавилась зовсім іншими речами.

— Ніяким. Вона десь по той бік Тіра, у кварталах коло чорно-білого храму. Мене так далеко не відпускали. Тож, думаю, Біата когось найняла.

— Можем на цьому зіграти? Попередим Зайна, запропонуємо угоду? Нехай перевезе свою жінку у темні квартали. Там її ніхто не дістане. А потім забере із собою до нас на Південь.

Пропозицію свою Ніялла виголосила рівним, буденним голосом.

Очі Ідару стали великими круглими та ледво що не переляканими. Він дивився на княжну, мов уперше побачив.

Інші подиву не розділяли.

— Можем спробувати, — невпевнено протяг дроу, — Але якщо хвороба його брата реальна, і герцог Зайн Загерт імовірний спадкоємець Півночі, шлюб із ним не надто хороше рішення. Він не зможе стати тобі підмогою в правлінні. В будь-який момент буде вимушений повернутись у свій льон. Звісно слова Ідару я перевірю, але вони схожі на правду. Багато що пояснюють. Обережність Зайна, те що його брат так і не приїхав на оглядини, те що вони тягнуть час. Вагітна коханка за умови імовірного спадкоємства, то вже готовій маленький герцог. А ти, якщо і народиш декількох дітей, імовірність того, що вони всі будуть носіями темної крові велика.

— А якщо домовитись одразу, що кожен залишиться на своїх землях? Декілька зустрічей на рік, цілком вистачить для продовження роду. Нехай він визнає свого первістка і тримає при собі коханку в якості фаворитки.

Княжна говорила так буденно, наче мова йшла про ціни на хліб та залізну руду, а не про її майбутніх дітей і чоловіка. Млосно віяло чимось не природнім. Але ніхто з присутніх не відчував того.

Ру зневажливо фиркнула.

— І на монстрову мамцю нам таке треба? Консорт повинен бути поряд, стати тобі опорою. Тягти добру частину справ князівства, коли ти поведеш своїх родичів боронити Захисні Хребти. І утримати трон для наслідника, якщо ти не повернешся. Нехай Тіамара береже нашого князя, він якось справляється з усім сам. Але не варто забувати, зв'язок зі стихією і Сіурда не такий сильний. Він може собі дозволити вказати напрямок де буде прорив і залишитись в Скляних Скелях. Ти ж кожен раз несешся на поклик темряви, хрін утримаєш. Так от, яка нам користь з Зайна, коли він буде сидіти у себе на Півночі і клепати дітей коханці?

Вислухавши подругу, Ніялла втомлено потерла перенісся. Суперечити було нічого. Герцог Загерт, кандидатуру котрого погодив батько, котрий підходив по усім пунктам, як би вона не намагалась дотримуватися попереднього плану, відпадав.

— Добре, добре... — кивнула вона орці, — Тоді, що в нас залишається. Перевертні не годяться, наші вовки й ведмеді, зграї котрих самі сильні дома, не приймуть правителя з іншого виду. А обрати когось із них, значить із другими загострити відносини. Орки? Непогано, але боюсь знайти там того, хто зможе терпляче гратись у дипломатію не вийде. Та й їх ритуал залицянь, де чоловік повинен перемогти обраницю на першій же спробі відмінусує кандидата. Без образ Ру. Орки сильні воїни, але проти моєї темряви вони не вистоять. А спробую піддатись, образа буде кровна і замість зміцнення союзу з Ордою ми отримаємо нікому не потрібну війну.

Руума стисла плічми, підбадьорливо всміхнулась княжні.

— Та які образи? В мене шестеро бовдурів - старших братів. Був би хоча б один з них спроможний тобі пропозицію зробити, ми б тут не сиділи. Глядиш і моя бабця перестала б на батька гніватись, за те що з клану пішов, якби її рідна кров поєдналась із князівською.

— Можна придивитись до місцевих. Крайня звісно міра. Але... — в голосі Нота чулось вагання.

Ніялла скривилась, як від зубного болю.

— Сама крайня. Місцеві вклоняються Ііле, тягти світлий культ на свою землю я не намірена. До того ж де гарантія, що місцевий аристократ не стане працювати на Метрополію? Занадто проблемно. Але от та твоя стара пропозиція Нот, мені тепер здається самою слушною...

На дроу зійшлись усі погляди. Задумливий - княжни, здивований - Рууми, гнівний - Ідару. Майстер отрути декілька раз отетеріло кліпнув сріблястими віями. Багряні очі набули вкрай рідкісного для цього пана, розгубленого виразу.

—  Яка ще пропозиція? — обережно поцікавився він.

—Посадити на трон дроу. Павуча вежа, центральний вхід в Підгірне царство, зовсім недалеко від наших кордонів. Укладемо торгові угоди із матріархами. Може навіть таку ж Вежу на наших землях відбудують. Знову ж, підземне царство офіційно розташоване лише під Східним князівством. Але куди там нарили свої лабіринти твої родичі насправді, тільки Тіамара відає. Може вони уже і під нашим князівством давно є? Узаконимо їх сусідство. Та й будь-який дроу точно буде тямити в дипломатії, інтригах і керуванні всім тим, до чого мої руки не дійдуть.

Нот кивав. Згідно, схвально і методично. В його очах розгоралось розуміння і яскравий азарт.

— А іще добре вихований дроу, не стане тягти на себе забагато влади та плести інтриги проти тебе самої. Добре. Я навідаюсь у квартали дроу тут. Дізнаюсь представники яких родів зараз у столиці. Якщо доведеться терміново укладати шлюб, підберемо когось із місцевих. Потім зможемо замінити на більш годящого, якщо вдасться обмежитись тільки заручинами на данному етапі.

Знайдене розв'язання проблеми із батьком майбутніх Коганів нарешті дозволило Нії з полегкістю зітхнути. Вона сама навряд чи могла щиро зізнатись у причині такої реакції. Адже дроу в ролі консорта, це не тільки вигідний вибір, укріплення відносин із Підгірним царством та Північним князівством одразу, але й можливість вийти заміж вдруге. Дроу ніколи не обмежувались одним обранцем. Їх матріархи тримали цілі зграї чоловіків та фаворитів. А одже, після виконання обов'язків перед князівством, народження спадкоємеців, вона зможе дозволити собі бути із тим хто дійсно подобається.

— Одже, Нот розв'язує питання зі шляхами відступу та підбирає тобі запасного нареченого серед своїх вухастих родичів. Ми переводимо перемовини із Зайном Загертом повністю в ділову площину, повідомляємо про замах на його дівку і вимагаємо собі за це просто нелюдську знижку на постачання хутра, кореня кла і залізної руди з Півночі. Що іще?

Руума сиділа розминаючи пальці так, наче збиралась комусь бити пику. Ніхто із присутніх в жертви не годився, тож на дії дівчини не дуже зважали.

— Потрібно придбати речі та зброю для Ідару. Взнати де можна провести шлюбний обряд за темною традицією в разі нагальної потреби. Повідомити додому новини. Батько повинен знати наперед, якщо ми звідси будемо втікати.

— Увечері ми із Нотом навідаємось на той бік Тіру, придивлятись тобі чоловіка. За одно і це все зробимо. Впевнена у вухастих є якийсь спосіб провести ритуал не в чорно-білому храмі. Та й речі там же купимо. Білявчику он як павучий шовк до лиця.

Голос Рууми став набагато веселішим. Вона наче напилася впевненості та полегшення княжни, тепер розслаблено сиділа на своєму стільці.

— Підеш зі мною, серденько? Ти ж не любиш заклади дроу? Очі б твої не бачили павучих сук, котрих не можна розтовкти у криваву кашу?

Інот явно блазнював. Театрально підводив брови, гостро всміхався, дивився на орку з викликом.

— Люблю, не люблю, діло десяте, — відбуркнула вона, — Тебе ж туди одного відпустити зась. Знов хтось в гарем спробує затягти. Дякую, минулого разу вистачило. Зараз немає Сіурда із нами, аби тебе витягати з підземель отих павучих сук, пики котрих мені не можна розтовкти в криваву кашу.

Дивитись як орка передражнює вкрадливі інтонації дроу - окремий сорт мистецтва. Ці двоє встали майже разом. Ру голосно поставила стілець впритул до радного столу. Кімната, обплутана захисними чарами, наче кокон павутиною, окрім того столу та стільців не могла похвалитись жодними меблями, хіба що тяжкою скринею у самої стіни.

— А що робити мені? — Ідару виглядав похмурим і розчавленим.

Так і сидів на відстані витягнутої руки від Нії, переводив побляклий погляд з княжни на пару її друзів.

— Не висовуватись, — жорстко відрізав Нот, дивлячись на те, як Ру виходить з потайної кімнати, — Твої родичі зараз будуть землю рити, аби повернути тебе у свої руки. Тож не покидай захищеної території, доки ми з ними не розберемось. А як раптом потягне на геройства, згадай що в разі невдачі витягувати тебе попреться ось вона. І якщо з Нією щось станеться, я з тебе шкіру спущу, випатраю, зачекаю поки все заживе і знов усе повторю. Й так доки мені не набридне. А я дуже-дуже терплячий. Зрозуміло? Зроби нам усім ласку, не заважай себе рятувати. Потім зможеш бути вдячним настільки, наскільки захочеш. Платити сторицею, або забути про всі послуги, котрі тобі було надано. Але зараз, перед кожним своїм кроком, думай про наслідки. І не лише для себе. Так вже темні боги влаштували, що ми всі опинились в одній упряжі. Рахуйся із цим.

Оповідь дроу настільки заволоділа увагою Інота, що він навіть не помітив коли Нія встала зі свого стільця, й прилаштувалась поряд, опираючись стегнами на стільницю.

— Ясно.

Це коротке слово зі свого горла Іду довелось витискати з болем і хрипами. Він підняв на Нію розгублений, хворий погляд, наче чогось очікував. Аде вона мовчала.

— От і добре, — дроу кивнув Ніяллі, додав, звертаючись тільки до неї. — Я піду Ру по майданчику поганяю. Вона злюща, мов Ловчий на рівнодення. Плани на нас іще є?

— Ні, не зараз, — княжна мотнула головою, зачіска, котра за ніч перетворилась на ореол чорних кучерів круг голови, без усякого ладу, робила її напрочуд юною, — Найближчі три години вільні. Потім ми із Руумою навідаємось на вигул породистих діток, поговорити із Зайном.

Вона так і стояла, опираючись руками об стіл. Посміхалась дроу. Спокійна, холодна, криючи за високим чолом думки про щось своє.

Інот вийшов мовчки.