Розділ 11

Евеліна по приїзді в місто, не роздумуючи, рвонула до Станіслава, що ніяк не міг їй додзвонитися, і це виводило його з себе. У планах вже було направити своїх людей на пошуки дівчини. Але та з'явилася сама. Хоч і вигляд у неї був не дуже вабливий після тижневого перебування за містом без всіх благ цивілізації. Дівчина повідомила своє рішення. Вона збрехала Шептицькому про те, що вечеряла з Графом, але той навідріз відмовився від її пропозиції.

Чомусь Стаса це не епатувало. Він знав, що Артем хлопець безкомпромісний і навіть найкрасивіша дівчина в світі не вмовила б його відректися. Але найбільше Шторма приголомшили слова Елі. Дівчина сама викликалася йому допомагати і стати частиною його команди, яку він створив за час її відсутності у столиці.

За місяць компанія Шторма встигнула віджати кілька клубів, ресторанів і торгових центрів у кількох впливових людей, які як і Граф, відмовлялися грати за правилами, що встановили, відомі їм особи. Стас і Еля купалися в славі, а Граф жбурляв іскри від злості і власного безсилля. Шторм злітав з безпрецедентною стрімкістю, а його віддана супутниця в усьому йому допомагала. Все частіше Стас і Еля замислювалися, чи не узаконити їхні стосунки.

Що стосується автосалону, то Евеліна попросила Стаса подарувати його їй. Довго вмовляти не довелося. Еля натомість погодилася взяти під своє крило ще один клуб і сформувати ватагу перевірених і дужих бійців, які мали охороняти своїх господарів. Новина про те, що у салоні нова господарка швидко долинула до Графа.

- Чіка перейшла усі межі! - У своєму офісному кабінеті Артем рвав і метав.

- Стас їй дав повну свободу. Ця чортиця робить, що хоче. - Підтримував приятеля Олег, який роздратовано міряв кроками кабінет Загоровського.

- Її вже ніщо не може зупинити. Навіть Алекс здався. Це повна безвихідь.

- Може, налякати її? - Припустив Марченко.

- Її? Ця дівчина нічого не лякається.

- Навіть закону?

Після запитання Артем замислився. Він пригадав, як швидко розкололася Евеліна, коли він пригрозив їй поліцією. У нього з'явилася надія на закінчення цієї історії. Удача вочевидь любила Графа. Саме сьогодні у нього з'явилася можливість ввігнати дівчину в кут.

***

Лілія Іванівна сиділа в кімнаті Елі. У неї на колінах лежав фотоальбом. Вона зі сльозами на очах розглядала кожну дитячу фотографію її маленької дівчинки, яка мило посміхалася зі знімків. Жінка торкалася пальцями до паперу.

Це все, що їй залишалося. Повз кімнату проходив Алекс. Він побачив зажурену маму, що сиділа на ліжку і гортала альбом. Хлопець важко зітхнув і зважився увійти.

- Мамусю, ну ти чого? - Син сів поруч і взяв її за руку.

- Мені страшно, Алекс. Я боюся за неї. Вона ж ще зовсім дівчисько. Цей Стас падає на дно і Елю тягне за собою.

- Ми з Артемом робимо все можливе, щоб її зупинити.

- Але це у вас не виходить. Мені здається, що вже саме час просити про допомогу Володю.

- Ні, мам. На Елю це не подіє. Ти і сама це розумієш. Артем зі своїми друзями працює над одним планом, який точно повинен спрацювати.

- А якщо ні? Алекс, а якщо і це не допоможе? Ми втратимо нашу дівчинку. Я не хочу, щоб вона жила таким життям, як я. Це покарання, а не життя. Стас не залишить її в спокої.

- Матусю, не розчаровуйся. Все буде добре. Елька все зрозуміє, рано чи пізно. Вона розумна дівчинка. - Заспокоював маму Алекс.

- Я прошу тебе, синку, врятуй її.

Хлопець міцно обійняв маму. Його погляд упав на річ, що лежала в шафі на останній поличці. В голові відразу ж з'явилося кілька ідей, як використовувати її в боротьбі за щастя сестри.

***

Увечері біля автосалону зібрався натовп людей. Люди з нетерпінням очікували видовища. Через місяці тиші знову рознеслася новина про те, що нова господиня влаштовує гонки. За її наказом всі автомобілі швидко підготували: вимили, вичистили, перевірили все до останньої гайки. Постійні клієнти погодилися, не роздумуючи. Для них швидкість була, як наркотик.

На старті людей зібралося багато. Хтось прийшов сюди з друзями, хтось, щоб сфотографуватися з дорогими автомобілями, а інші - щоб отримати заповітну дозу адреналіну від видовища.

Взяти участь вирішила і сама господиня салону, як колись робив і Артем. Вона вирішила не порушувати традиції. Для цього вечора вона вибрала червоний спорт-кар. Компанію їй склав Діма. Вони сіли в авто і виїхали на старт. Слідом за ними вишикувалися ще кілька машин у дві колони.

Люди довкола вищали від азарту. Колонки розривала гучна музика. Дівчина в джинсовій міні-спідниці і надто відвертій майці, махнула прапорцями. Це означало, що гонка почалася.

Адреналін заграв в крові Евеліни. Вона гнала з шаленою швидкістю. Педаль газу була втиснула в підлогу. Дмитро, який і раніше брав участь в таких розвагах, тримався за крісло з усіх сил. Він був у захопленні від того, що відбувається. Але однієї миті йому стало навіть страшно після того, як вони мало не врізалися в своїх суперників.

- Елька, зменш швидкість! - Викрикнув він.

- Не гуди, Дімич. У мене все під контролем. - Відповіла та криком і засміялася.

До фінішу залишалося проїхати ще одну вулицю. Дівчина випередила останню машину і звернула в потрібному напрямку. Але там її чекав неприємний сюрприз.

- Трясця! - Зашипіла гонщиця.

- Ось це попадос! - Здивувався хлопець.

Дівчині довелося загальмувати. Шлях їм перекрило кілька автомобілів поліції. Коли машина заглохла за кілька метрів від них, до машини підійшов хлопець зі знайомим для дівчини обличчям.

- Островська Евеліна Володимирівна? - Спершу запитав чоловік, хоча і знав, що це вірна інформація. Але правила гри були такі.

- Власною персоною. - Відповіла та через відкрите вікно.

- Слідчий Марченко Олег Васильович. Вам доведеться проїхати з нами. Тільки давайте без спротиву. Не змушуйте застосовувати силу. - Коротко відповів той і відчинив двері.