Розділ 9

«Він мене вб'є» - саме ця думка пролетіла в голові Евеліни, коли та побачила у кімнаті Алекса. Він весело розмовляв з рідними і заразом допомагав прислузі накривати на стіл. Але коли помітив сестру, вираз обличчя поінакшав.

- Сестричко! Я так сумував! – Награно усміхнувся хлопець і підійшов до Евеліни, щоб обійняти.

- А я як сумувала! – Скривилася з усмішкою Островська.

- Проводити з тобою виховну роботу без Артема не доцільно. Почекаємо на нього. – Прошепотів на вухо дівчині Алекс і відійшов.

Цих слів вистачило, щоб у Еллі по шкірі пробігло стадо мурах. Вона посунулась на другий поверх. Все, що їй жадалося – це заснути. Але годинник пробив сьому і це означало, що вже за кілька хвилин у домі будуть гості. Для вечері Островська обрала спідницю-міді пудрового кольору і чорний топ. Макіяж зробила не яскравий. Адже її чекав неприємний вечір. Виховна бесіда з Алексом і Артемом не обіцяла нічого доброго.

Вона спустилася у залу, коли вже всі зібралися. Приїхали навіть Павличенки, але без Ніколь. Це її заспокоїло. Подругу зустріч із Артемом вивела б з рівноваги.

- Евелінко! Ти просто янгол! – Загукала від захвату Ганна Віталіївна, мати Ніколь і міцно обійняла дівчино.

- Рада, що ви приїхали. Ми давно не бачилися. Як справи? – Приязно відповіла Евеліно.

- Все добре, дякую, янголятко. – Жінка лагідно взяла щічки дівчини у свої руки.

Гості і родина Островських сіли за стіл. Еллі сіла в іншому кінці столу між Лєрою і Артуром. А от напроти її поїдали очима Алекс і Артем. Як вже стало зрозуміло, для дівчини це був новий напад дискомфорту. Спокійно поїсти не вдалося. Вона пила лише воду. Але при кожному погляді Графа, рідина перетворювалася в камінь.

- Я хочу сказати тост. – З-за столу піднявся Островський із бокалом червоного ігристого. – Хочу випити за те, що нарешті ми всі знову зібралися разом. Моя родина, друзі. Давно в нас не було такого свята. Сьогодні річниця знайомства мого сина з моєю теперішньою невісткою. Близнята Еллі і Алекс знову не розлучні. Я маю можливість знову милуватися своєю красунею-дружиною. Радий приймати гостей, наших хороших друзів. А ще я вдячний за візит Артемові Загоровському. Це хлопець, який є прикладом успішного бізнесмена, хорошого сина, брата, який завжди в усьому підтримає, друга і я, маю надію, що ще і партнера по бізнесу. За нас!

Якщо всі зробили по невеликому ковтку, то у Елли здали нерви і вона перехилила весь бокал залпом. Запас терпіння вичерпався.

- Квіточко, поки тебе не було, я встигла трошки побазікати з Артуром і Алексом. У них просто казково все складається, і я цьому дуже рада. А як у тебе справи? – Звернулася до дівчини Павличенко.

- В мене теж все добре. Не скаржуся. – Усміхнулася вона.

- Така скромна! – Добродушною посмішкою засяяла жінка. – Справжнісінький янгол!

- Ще й який! Зовнішність янгольська, натура диявольська! – Вліз Алекс.

- Це точно про неї! - Сказав Володимир Вікторович і гигикнув.

- Чим займаєшся тут після переїзду? Знайшла друзів?

- Поки адаптуюсь до нового міста. Друзів знайшла.

- Вже зовсім скоро Евеліна працюватиме у компанії. Добираємо їй посаду. – Відповів старший Островський.

Дівчина вмить загорілася злістю. Знову все вирішили за неї. Але любий татко не здогадується, що за один вихід на ринг вона отримує більше, ніж місячна зарплатня в його офісі. Евеліна не збиралася підкорятися його бажанням. Цього разу вона піде наперекір всім.

- А з особистим життям як? – Не вгавала Ганна Віталіївна. Її питання вже дратували дівчину.

- Все чудово. Ми зі Стасом плануємо весілля. – Підлила масла у вогонь дівчина.

Всі на мить замовкли. Звістка про кінець світу епатувала б присутніх менше, ніж почута щойно новина. Елі ж залишилась холоднокровною. Їй подобалося бачити сконфужені обличчя. Лякати і вражати – її девіз.

- Неочікувана звістка, сестричко! – З притиском у голосі сказав Артур.

- Я люблю вражати. – З тріумфом відповіла Островська і зробила ковток вина.

- Це ж чудово! Твоєму нареченому дуже пощастило. Ти просто взірець...

- ...як ламати собі життя. – Нечутно пробурмотів Алекс.

Його слова дівчина почула, а похвалу – ні.

- Я пам'ятаю Елі ще з дитинства. Вона росла на моїх очах. Така життєрадісна, розумна. Обожнювала читати. Але вид спорту обрала геть не жіночний. Еля знає скільки мов, що порахувати важко! Музикою все дитинство займалася. До речі, заграєш на скрипці? Твої мелодії – мед для вух.

Дівчина вмить поіншала. На очі набігли сльози. У вухах задзвеніло. Шкіру закинуло із жару в холод. Вона ніколи не чула справжнього болю і страждань від життя. Та відчула після слів, в яких згадалася скрипка. Вона розуміла, що зобов'язана відповісти, але слів ніби забракло. Елі не могла нічого сказати. Вона була в трансі подій.

- Одна струна зірвана. Вона зараз несправна. – Відповів замість розгубленої сестри Алекс.

- Шкода. – Зажурилася жінка.

Евеліна непомітно підвелася і покинула застілля, поки гості щось завзято обговорювали. Проте залишитись на одинці у своїй кімнаті їй не пощастило. Слідом за нею з'явилися Артем і Алекс.

- Я вас не запрошувала. – Іронічно зазначила та.

Алекс загнав сестру у найдальший кут у кімнаті.

- Обіцяй казати правду і нічого, крім правди. – Наказовим тоном промовив Островський.

- А я не на суді. – Дівчина сама дивувалася своїй байдужості.

- Але потрапиш на нього, я ще й посприяю. – Втрутився Загоровський.

- Чого вам від мене треба? Я нічого не знаю! – Вибухнула Евеліна.

- Я намагався, друже. Викликай поліцію. В будинку незаконне зберігання зброї. – З викликом промовив брат, коли повернув голову до друга, що стояв на порозі. Еллі помітила як Артем дійсно набирає на смартфоні три цифри.

- Добре. Я відповім на ваші запитання, але якщо ви не повірите, то це ваші проблеми. – Зніяковіла Островська.

- Чудово! Запитання перше. Коли і за яких умов Стас вирішив привласнити мій салон? – Спитав Артем, коли підійшов ближче.