Розділ 17

Евеліна і Артем вперше зайшли до офісу разом. Трималися за руку і посміхалися. Співробітники компанії на мить відволіклися від своїх справ, щоб поглянути на шефа зі своєю дружиною, що близько двох місяців працювала з ними звичайною асистенткою. Після бійки свого благовірного із Русланом, Еля тут не з'являлася. Їй було важко уявити, як до неї почнуть ставитися після тієї сенсаційного інциденту. Вони попрощалися у ліфті. Загоровська сказала, що зайде до нього пізніше.

Евеліна удосконалювала свій задум до останньої миті. Дівчина з рецепції дала знати, коли приїде делегація. Вона чекала кілька хвилин, щоб ті зайняли свої місця у конференц-залі. Еля стисла в руках папку і ноутбук. Роздуми її зупиняли.Вона вагалася, чи все робить правильно.

Але розуміла, що гірше вже не буде. Це останній шанс врятувати дорогу Артему справу, яку він вів чесно. Ризик і є сенсом її життя.

Загоровська увійшла до зали впевненим кроком і з легкою посмішкою. За столом сиділо троє чоловіків і двоє жінок.

- Усіх рада вітати! Сподіваюсь, я не запізнилися. - Еля поспішно входить до зали, озираючись на годинник. Всі погляди зосереджуються на ній. Вона нервово поправляє волосся, намагаючись зберегти спокійний вигляд. Підходить до столу, де сидить Артем, і посміхається, вказуючи жестом, що готова допомогти.

Еля підсунула стілець і зайняла своє місце біля Артема. Таким здивованим вона його ще не бачила.

- Ел, що ти тут робиш? - Прошепотів він.

- Я не кину тебе їм на поїдання. Нічого не питай. Просто спостерігай.

- Що ти замислила? Я маю знати, щоб не виглядати бовдуром у їхніх очей.

- Коханий, довірся мені.

Одна із працівниць компанії представила усіх присутніх одне одному. Вони були рішуче налаштовані на розірвання усіх договорів і домовленостей. Будь-які наведені аргументи з боку Артема вони ігнорували. Але коли почався пік, у гру вступила Евеліна. Вона вийшла на середину зали і презентувала свій проект.

Еля змогла за ніч розробити ідеальний план. Жінка змусила їх заслухатися і замислитися. Вони кивали на знак згоди, ставили питання і отримували відповіді, які хотіли почути. Врешті, ті вибачилися за свою різкість і погодилися продовжити співпрацю. Артем лише робив як просила дружина: з усім погоджувався і якщо розумів про що йде мова, доповнював її.

В кінці зустрічі, один із чоловіків сказав Артемові:

- Знаєте, якби не ваша дружина, ця компанія могла б сьогодні розвалитися. Але вона зробила неможливе. Зазвичай ми розриваємо угоди і не задумуємось. Проте сьогодні ви нас переконали дати вам другий шанс. Як на мене, ваш план - це ідеальний вихід із ситуації. Сподіваюся, що більше така історія не повториться.

- Дякуємо, що повірили в наші сили. Ми вас не підведемо. - Загоровський на прощання потиснув йому руку.

Делегація покинула кабінет. Артем довго мовчав. Він дивився на дружину і не міг повірити в те, що відбулося.

- Якщо б я міг подарувати тобі увесь світ, то і цього б не вистачило, щоб віддячити за те, що ти зробила. - Граф підійшов ближче і взяв її за руки.

- Я так боялася, що не впораюся. До останнього вагалась, чи варто. Але я мала врятувати компанію. - Еля, зніяковіло опустивши погляд, стоїть на місці, стискаючи кулаки. Її голос трохи тремтить, коли вона промовляє ці слова. Вона робить паузу, ніби намагаючись зібратися, а потім, піднявши голову, дивиться прямо перед собою з рішучістю в очах. Руки її трохи трясуться, але вона робить глибокий вдих, намагаючись зберегти спокій. Погляд наповнюється гордістю за прийняте рішення, хоча в середині все ще відчувається невпевненість.

- Ти врятувала не лише компанію. Ти врятувала нас. Ніхто і ніколи б не зважився на такий крок. Іщенко би згріб усі гроші і втік. А ти… Ти ризикнула і змогла зробити те, до чого навіть і я не додумався. - Артем стоїть перед Елею, його обличчя серйозне, але в очах можна побачити подив і вдячність. Він зробив крок вперед, розправляючи плечі, і злегка киває, ніби визнаючи її сміливість і здобуток. Він розглядає її, ніби шукаючи підтвердження своїм словам, і його голос трохи зривається, коли він говорить ці слова. В його погляді відчувається не тільки захоплення, а й певний рівень розуміння того, як важко було для неї прийняти таке рішення.

- Хитрість і кмітливість стали мені в пригоді. Чи не вперше в житті. - Еля посміхається, погладжуючи себе по підборіддю, ніби приємно здивована власними діями. В її очах сяє легка перемога та усвідомлення того, що вона справді зуміла використати свої розумові здібності в складній ситуації. Вона ставить руки на стегна, намагаючись виглядати більш впевнено, і злегка нахиляється вперед, звертаючись до співрозмовника з тонкою іронією в голосі. 

- Саме тому я тебе і покохав. Ти заворожуєш своєю впевненістю. Не даєш себе зламати. Я б навіть повірив у те, що чорний є білим. Знаєш, це підштовхнуло мене до одного кроку. Після відсторонення Іщенка, я довго думав, кому зможу довірити компанію. Проте сьогодні для мене все стало зрозумілим. - Артем підходить до Елі, зупиняється на кілька кроків перед нею, погляд зосереджений і проникливий. Він говорить з певною теплотою в голосі, його тон спокійний, але в ньому відчувається глибока впевненість. Він повільно бере її за руку, немов бажаючи передати свою впевненість і підтримку. Його погляд не відривається від її очей, і в ньому видно, як розуміє, чому вона стала такою сильною. В кінці фрази він робить невеликий жест, що підкреслює його рішення, і в очах з'являється рішучість.