Розділ 14

Русланові довелось попотіти, щоб вибити в Артема наказ про переведення Еллі на іншу посаду в інший відділ. Для всіх залишається загадкою, чому двоє співвласників компанії побили горшки через звичайну асистентку.

Сама ж Еля відчувала себе максимально не комфортно. Її сторонилися і намагалися уникати. Але її нові подруги підтримували і не лізли в душу.

Еля і Артем з того часу бачилися лише кілька разів і тільки мигцем. Вони уникали одне одного. Загоровський і Іщенко спілкувалися лише через посередників.

Сім’ї Островських та Загоровських довго не могли повірити в те, що після того, як у подружжя почало все налагоджуватися, вони розійдуться. Ілона Казимирівна та Женя образилися на Артема. Будь-які спроби Загоровського щось пояснити завершувалися гудками. На дзвінки ніхто не відповідав. Він почував себе покинутим. Але розумів, що покараний справедливо.

Кілька днів він не з’являвся на роботі, не виходив з дому. Він потонув у власних думках. Граф знищував себе сам, без чиєїсь допомоги.

- Я так розумію ти на сильно алкогольній дієті. – Жук наважився потурбувати свого господаря.

Артем не переміщався по будинку. Він цілодобово лежав у вітальні і дивився у стелю, пригадуючи кожну мить проведену з Еллі. На другому поверсі усюди ввижалася Евеліна, в повітрі був запах її парфумів. Вона усюди. Усе нагадувало про неї. Її кімната стала для нього святинею. Він заборонив будь-кому його турбувати. Хатню робітницю він відправив у відпустку, а Жуку не дозволяв навіть заходити. Але вірний супутник вирішив випробувати долю.

- Я просив мене не турбувати. – Буркнув Граф у відповідь і навіть не повертався у бік охоронця.

- Якщо ти будеш продовжувати так далі, то наступним сюди зайде Апостол Петро. – Геннадій оглянув купу недопитих пляшок на столі та недоїдки.

- Мені байдуже. Лише б це жахіття закінчилося.

- Тобто, ти здаєшся? Навіть не будеш намагатися?

- Вона все одно мені ніколи не пробачить. – Фиркнув Загоровський.

- Ти зараз схожий на восьмикласницю, яку на дискотеці на танець не запросили. Але на відміну від тебе, ті намагаються привернути до себе увагу і добиваються свого.

- Слухай…Іди геть. Сам розберусь.

- Я бачу, як ти розбираєшся. Май на увазі: ти втратиш усе, що так тобі дороге: Елю, рідних, друзів та…компанію. Іщенко вже там напевно у твоєму кабінеті ремонт робить і табличку зі своїми ініціалами вішає. От же ж пощастило чоловікові. І дружину красуню буде мати, і компанію процвітаючу. Завдяки кому? Завдяки своєму найкращому другому, який просто взяв і віддав усе це.

- Жук, якщо ти хотів мене розізлити – тобі вдалося. – Артем зірвався на рівні ноги.

Тим часом найкращі подруги ніяк не могли змиритися з тим, що їхні улюблені Артем і Еля розійшлися. Ніхто не хотів вірити у це. І, зібравшись на дівчачі посиденьки в Ніколь, вони будували план, яким чином їх можна помирити. Вони, на відміну від тих двох божевільних закоханих, здаватися не збиралися. Ініціатором зустрічі була сама Павличенко. Її психологічної освіти тут було замало. Потрібна була ще жіноча хитрість та кмітливість.

- Ви знаєте, з якою метою ми всі тут зібралися. Ми не можемо дозволити цим двом розійтися. Вони закохані вже по самі вуха, але вірити в це ніяк не хочуть. Наша задача – їх помирити. – Розмірковувала Ніколь, міряючи кроками кімнату.

- Ось так відразу не вийде. Нам потрібно, щоб вони хоча би побачилися і хоча би поговорили. Це вже буде кроком. – Сказала Валерія.

- Погоджуюсь і підтримую. – Наминаючи тістечко, втрутилася Женя.

- Хай так. Крок вперед – це вже наблизитися до цілі. У когось є ідеї?

- Нам потрібна така ситуація, яка стосується когось з рідних. Ми для них – найцінніші. Вони б прилетіли на допомогу відразу. – Мовила Ніколь.

- Саме так. Але що і з ким могло би трапитися? Хто є найбільш вразливим до різних обставин?

Лєра і Ніколь одночасно поглянули на Женю, яка від здивування перестала жувати і поглянула на подруг.

- Я? – Спитала та ошелешено.

- Твій стан може стати нам в нагоді. – Заінтриговано всміхнулася Павличенко.

Один дзвінок – і палата в приватній клініці вже належала Євгенії Загоровській. Проте план вже був на межі того, щоб не бути реалізованим. Якщо Евеліна відповіла відразу, що вже вирушає в дорогу, то телефон Артема не відповідав. Дівчата почали панікувати, бо не знали, як віднайти недоступного Графа. Все ж ситуація вирішилася. Женя знайшла в своєму смартфоні номер Жука.

- Алло? Женя? – Здивувався дзвінку Геннадій.

- Слухай мене уважно. Є нагода для зустрічі Артема і Елі. Зараз з максимально стривоженим виглядом влітай до Артема і наплети йому про те, що я лікарні, у важкому стані. Нехай кулею мчить сюди. Адресу кидаю тобі в смс. Еля вже їде.

- Ну ви і хитрунки! Оце вигадки!

- Ти мене почув? Швидко! – Гаркнула Женя і скинула виклик.

Геннадій виконав усі вказівки Євгенії. На гачок клюнили обоє. Женя була дорога для них обох, тому вирушили не вагаючись. Еля і Артем навіть не підозрювали, що все це було організовано спеціально для їхнього возз’єднання. Так багато людей хотіло їхнього примирення, що були ладні на будь-яку хитрість.

Першим прибув Артем. Він зайшов у палату під номером 7, як було зазначено у повідомленні. Проте та виявилася порожньою. За шоколадку з горіхами молоденька медсестричка погодилася їм підіграти і сказала Загоровському, що вагітну начебто забрали на УЗД. Тож попросила зачекати її тут.

До палати наближалася Евеліна. Звуки її кроків на підборах лунали по цілому поверху. Це було сигналом для подруг, що ось-ось відбудеться та сама очікувана для всіх зустріч. Еля відчинила двері до палати і побачила перед собою… Артема. Він стояв спиною до вікна, але повернувся, коли почув, що хтось увійшов.

Еля хотіла зробити крок назад, але хтось штовхнув її вперед і зачинив двері. За мить почувся звук, який свідчив про те, що їх замкнули. Обоє здивувалися і не могли зрозуміти, що за дива тут відбуваються.