Розділ 10

Минуло зовсім небагато часу з тієї миті, коли Артем пообіцяв створити для Анастасії рай на землі, але натомість кинув її до пекла.

Щороку заможних людей столиці, які були знаними меценатами та благодійниками, запрошували до участі в аукціоні. Виручені кошти завжди направляють на добрі справи. Цей рік не став винятком. Адже не залежно від подій у світі, існують люди, яким потрібна допомога, тих для кого та чи інша сума – лише одноденний заробіток, а не те, від чого залежить їхнє подальше життя.

Одного ранку Евелі постукала до дверей кабінету чоловіка в їхньому домі. Артем, щоб полоскотати нерви дружині, час від часу залишався працювати вдома.

- Ясновельможний пане, ваша покірна раба принесла вам листа. – Островська театрально вклонилася чоловікові, який відволікся від ноутбука, коли побачив на порозі дружину.

Той закотив очі від жахливості цієї сцени та простягнув руку вперед, щоб взяти багряний конверт із золотими акуратно виведеними літерами. Це було прізвище однієї заможної родини, яка займалася організацією аукціонів. Загоровський відразу зрозумів, про що йтиме мова у листі.

- Судячи з кольору конверта тебе запрошують на відкриття борделю або день народження твоєї куртизанки. – Буркнула Евеліна, коли сіла на стілець поруч, а ноги закинула на край робочого столу благовірного.

- А ось і ні. Я вже давненько там не буваю. Це по-перше. А по-друге, не говори так про…- Тут чоловік завагався, яке слово краще би було підібрати.

- Про кого? Продовжуй. Щоб ти зараз не відповів, мені однаковісінько. – Еля переключила свою увагу на невеличкий настільний глобус і крутила його пальцем у різні боки.

Загоровський вирішив промовчати і вдав, що уважно читає листа.

- Денисюки влаштовують благодійний вечір. – Прокоментував він.

- Чудово. Повідомиш у який день. Я обведу його червоним у календарі. Відсвяткую свій вечір самотності, що є рідкістю в моєму теперішньому житті.

- Не мрій. – На обличчі Артема з’явилася короткочасна глузлива посмішка. – Ми підемо на нього обоє.

- Ти і я? – Перепитала ошелешена Елла і відволіклась від глобуса.

- Ми – подружжя. Запрошують нас обох. Буде максимально дивно, якщо після весілля я прийду сам. Та і тобі не завадило б трохи розвіятися, поспілкуватися з різними дружинами, батьками, сестрами…

- Коханками. – Продовжила Еля. – Мене нудить від цієї фальші та дорого пафосу. Це вистава, не більше. Усі про всіх все знають. Ярмарок марнославства, на якому всі вдягають маски порядних громадян і забувають про те, що і з ким роблять поза стінами цих театрів.

- Тим не менш, ми входимо до кола цього товариства, хочемо цього чи ні. Тому ми повинні з’явитися там обоє.

- А якщо я відмовлюся? Тобі вже немає чим мене шантажувати.

- Ні. Є. Твої друзі – Ніколь, Ден, Діма, Аня, Алекс. Я забороню тобі з ними бачитися щонайменше місяць.

- Це несправедливо! – Гаркнула Евеліна і гримнула долонею по столу.

- Умови диктую я. Якщо ти погодишся – я подарую тобі два вихідні. Ти забудеш на 36 годин про моє існування. А ще я готовий оплатити будь-яку твою забаганку на аукціоні.

- Що ж…Пропозиція приваблива. І що мені слід робити, до, під час та після цього маскараду?

- Перед ти тим ти маєш як слід підготуватися: сукня, макіяж, зачіска, ювелірні прикраси. Словом – маєш виглядати як справжня Графиня.

- Це для мене не проблема. Тим паче, що це ти мені теж профінансуєш.

- А під час самого вечора ми маємо робити вигляд, що безмежно закохані в одне одного. У нас ідеальна сім’я, ми повернулися з медового місяця і готуємося до поповнення. Зараз займаємося облаштуванням нашого будинку після переїзду.

- Хвилинку. – Еля взяла зі столу чоловіка аркуш та ручку. – Продовжуй. Боюсь заплутатись у цій брехні, тому краще все запишу і вивчу напам’ять.  А ще краще напишу на долоні і час від час підглядатиму. Щоб ми не залишилися без Оскара.

- Ти маєш поводитися гідно, як личить дружині такого чоловіка як.

- Головне правило – мовчи та посміхайся. Я затямила.

- Я б уточнив: мило посміхайся і більше говори. Але спілкуйся культурно, грамотно. Прояви себе інтелектуалкою. Це хороша можливість завести цікаві, корисні знайомства. Ти можеш знайти нових подруг, які цікавляться тим, що і ти.

- Їхня вікова категорія переважно сорок плюс! Вибач, але в’язання, вишивання чи чаювання в колі старих і вже давно нікому не цікавих леді – не входить в число моїх інтересів.

- На жаль чи на щастя туди не входять панянки, в яких хобі – це: вбивства, автоперегони, бої без правил, контрабанда та наркотики! – Не стерпів Загоровський.

- Саме тому тобі краще буде з’явитися там зі своєю всебічно розвиненою занудою! – Після сказаних слів Евеліна розгнівалась та покинула кабінет чоловіка.

Наступні кілька днів знову минали в суцільній тиші. Еля мало виходила з кімнати, а Артем повертався додому вже після опівночі. Тож обоє сумнівались в тому, чи витримають товариство одне одного цілий вечір. Проте вирішили хоча би спробувати. Проте без лоскотань нервів не обійшлось.