Розділ 6

Наступного дня охоронці те і робили, що встигали подавати автомобілі і відвозити панянок за вказаними маршрутами. Навіть видихнути з полегшенням не давали. Еля і Ніка лише посміювалися з них. У них на цей вечір були грандіозні плани. Навіть шайтан вжахався задумів жінок, що прагнули вразити публіку своєю досконалістю.

Першою зупинкою став бутік відомого дизайнера, що подарував своїм постійним клієнткам найвишуканіші сукні. Потім подруги рушили до найдорожчого салону краси столиці. Чи задовольнили їхні бажання? Ще б пак! Виглядали щонайменше як богині, щонайбільше – як відьми.

Евеліна не зрадила своєму улюбленому чорному кольору. Проте сьогодні він підкреслював її родзинки, а не приховував недоліки. Ніколь же була схожа на золоту рибку у довгій золотій сукні. Обоє були з відкрити спинами, незважаючи на два градуси тепла. Муфти з натурального хутра зігрівали їхні тендітні тіла, поки вони їхали в елітних автівках до місця свого призначення.

Дві розкішні жінки прибули до елітного казино близько восьмої вечора. На стоянці вже було достатньо машин представницького класу. Це означало, що сьогодні тут зібралися люди з невичерпним джерелом грошенят.

- У тебе гроші, хоч є? – Спитала перед входом у подруги Павличенко.

- Розберемося. – Гордо відповіла Загоровська і відкинула волосся назад.

Жіночі постаті рушили до входу. Гена, Сірий і решта «вовкодавів» залишилася під будівлею. Вони лише з провели їх схвильованими поглядами і стиснули щелепи від напруження.

- Якщо шеф дізнається – нам гайки. – Підсумував Жук.

- Скажемо, що нам погрожували. І під страхом смертної кари змусили мовчати. – Потиснув плечима Сергій.

- У силі своєї дружини він не сумнівається. Вас би вона обвела навколо пальця. А от мені б не повірив. Я в нього довірена особа. Мені одному довірив в екстрених випадках приводити Чіку до тями. Не можу повірити, що я на це погодився.

- Не витрачай свої нервові клітини марно. Граф повернеться завтра ввечері. До того часу вона вже очуняє. Сама ж розуміє, що їй світить, якщо Артем її  тут застане.

- Сподіваємось. Мені на душі неспокійно. Піду все ж проконтролюю. – Сказав Жук і рушив до закладу.

Тим часом Еля і Ніколь спричиняли фурор у залі. Вони намагалися завести розмову чи не з кожним відвідувачем, щоб потішити власне самолюбство і погратися в кокеток. Серед заможних постійних клієнтів Загоровська помітила три знайомі обличчя.

Поки прямувала до них чула з уст відвідувачів, що проносилась від однієї поважної дами до іншої: «Чіка тут». Жінка ж лише краєм губ всміхалася у відповідь кожній.

- Очам не вірю! Пташка знову вилетіла з клітки! – Заговорив першим Клименко, коли вперше за весь час їхнього знайомства поцілував її долоню при зустрічі.

- Мене ніхто в клітці і не замикав. Я лише зробила паузу, щоб відпочити. – Відповіла жінка і поправила сукню.

- Маєш чудовий вигляд! – Зробив комплімент Кушніренко.

- Моя блідість не так благородно виглядає на фоні вашої засмаги. Як там Мальдіви? Місяць засмагати – не кожен витримає. – Уїдливо відповіла Елла.

- Не заздри, Чіко. Це гріховне діло. – Втрутився у розмову Мельничук.

- По-перше, не вам засуджувати мої гріхи. Я за них, хоча б відповіла перед судом. А дехто тут правосуддя уникнув далеко нечесним шляхом. А по-друге, ніяка я вже не Чіка. Я – Графиня. – Підвищеним тоном відповіла жінка, щоб це почули не лише її співрозмовники, але і усі, хто зібрався, щоб на власні очі побачити дружину того самого Графа, який і є господарем у цьому храмі азарту і розкоші. – Гарного вечора.

Після свого останнього побажання Евеліна попрямувала до найближчого грального столу і до найкращого друга Артема, з яким познайомилася на їхньому весіллі. Він працював першим заступником її чоловіка і неодноразовим гостем у їхній оселі.

- Вітаю, Ел! Ти сьогодні неймовірна! – Захоплено сказав Іщенко і поцілував їй руку.

- Рада бачити, Рус. Вдячна за комплімент. Перед тим, як до вас приєднатися, хочу познайомити тебе зі своєю найкращою подругою. Це – Ніколь. – Загоровська представила другові Павличенко.

- Маю честь познайомитися з найкращою подругою найкращої дружини мого найкращого друга. – Креативно відповів молодий чоловік, коли теж схилив голову, щоб поцілувати долоню незнайомки.

- Я теж рада знайомству. – Засміялася Ніколь.

- Не очікував тебе тут побачити. Артем, хоч знає, що ти ночами швендяєш по казино?

- А Артем знає, що замість того, щоб керувати справами компанії ти швендяєш по казино? – Відповіла запитанням на запитанням Евеліна.

Іщенко промовчав. Він лише відсунув два стільці для нових гостей. Сусіди по столу привіталися із панянками і повернулися до гри. За час, проведений з Евеліною, Руслан намагався всілякими способами привернути її увагу до своєї персони. Проте це йому не вдавалося.

 Загоровська була зациклена на грі. Вона жадала здобути перемогу. Фортуна ж була не на її боці. Ніколь зрозуміла, що це не те в чому її можна назвати майстром і покинула гру після першого програшу. А ось її азартну і сміливу Евелі було не зупинити. Після того, як вона програла вже кругленьку суму і на карті залишився нуль, тільки тоді їй довелося зупинитися. Вона була зла і розчарована. Надто часто програвала. Надто багато втратила за останній час.