Розділ 2

Загоровська мляво спускалася східцями. Дівчині вже вкотре стало зле. Вона розуміла, що вічно приховувати свою вагітність вона не зможе. Тому Женя весь час обдумувала як розповісти цю новину матері і брату. Якщо вона була переконана в тому, що мама відреагує нормально, то реакція брата може бути непередбачуваною.

Євгенія побоювалася, як би її брат не накоїв дурниць. Вона знала, що у нього імпульсивний характер, і він може зірвати гнів на будь-кому. Дівчина вже бува подумала, що станеться, якщо рідні довідаються, хто батько дитини. Брат озвіріє, Евеліна зненавидить, а мама буде зневажати. Виходу не було, але шукати його потрібно було терміново. Заради свого малюка, матір зможе витримати будь-які негаразди.

Дівчина увійшла до вітальні. У голові запаморочилось: кімната почала крутитися навколо неї. За мить притомність і реальність покидали її, забираючи останні сили. Ілона не поспіла й обернутися на приглушені кроки, як відразу почала грюкіт падіння. Загоровська острахнулася і кинулася до доньки.

- Женю, донечко! Розплющ очі!

Жінка легко била своїми долонями обличчя дочки, але та не приходила до тями. Евеліна поспішила викликати швидку. Звісно, що вони могли попросити охорону відвезти їх лікарні. Але мати і невістка не були впевнені в тому, що це не зашкодить Жені. По дорозі до лікарні Еля зателефонувала Загоровському. 

- Артеме! Женя знепритомніла. Ми викликали швидку. Уже в дорозі до клініки.

- Що означає знепритомніла? Як це сталося?

- Ми самі не зрозуміли, що сталося. Вона просто йшла по сходах і втратила свідомість!

- Як це могло статися?

- У тебе пластинка заїла, Граф? Повторюю: я не знаю. Їдь в лікарню.

Вже вкотре зриваються важливі переговори, що вирішували подальше майбутнє його компанії. Проте на даний момент для Артема здоров’я сестри було на першому місці. Загоровський прибув до клініки у ту ж мить, коли і його сімейство. Лікарі метушилися біля безкровної худорлявої дівчини, яка не приходила до тями.

Ілона Казимирівна також була за крок до того, щоб втратити свідомість. Вона відвикла вже за стільки років від страждань і сліз, що осточортіли їй. Спочатку її коханий чоловік, зараз донька. Артем почув тихий схлип матері, глибоко вдихнув повітря і обійняв матір, заховавши від цього жорсткого світу у своїх міцних обіймах.

Він поглянув на Евеліну, що сиділа на стільці під блакитною стіною. Вона гарячково стискала свої тоненькі пальчики, постукуючи ними по коліні. Двері палати нарешті відчинилися. Звідти виглянув лікар. Він одразу попрямував до родичів пацієнтки. Загоровські сподівалися на хороші новини, інших вони і очікувати не бажали.

- Вона опритомніла. Зараз для неї важливо зберігати спокій і менше нервувати. Дівчина пережила стрес. Це може погано вплинути на розвиток дитини.

- Яка дитина? Що ви таке кажете? – Першим відійшов від потрясіння Артем.

- Пацієнтка знаходиться на десятому тижні вагітності. Ви про це не знали?

Ілона ахнула від слів лікаря. Її донечка, яка ніколи нічого від неї не приховувала, носила під серцем дитину. Для матері це було неочікувано, але знала, що цьому має бути якесь пояснення.

Новина про вагітність його чистого і невинного ангела обірвала все. Загоровський не знав, що відчував у той момент. Але більш за все йому б хотілося поглянути у вічі того покидька, який так вчинив з його кровинкою.

- До неї можна?

- Тільки не втомлюйте її. Сьогодні вона залишиться в лікарні під нашим наглядом. А завтра, якщо все буде добре, ви заберете її до…

Артем, не дозволивши поважному лікарю договорити, відчинив двері і влетів до палати. Він наблизився до сестри, яка налякано дивилася на нього. Артем розумів, що лякає її, але не міг нічого із собою вдіяти.

- Артеме…

- Хто він?

- Це…

За мить до палати влетіли дві знервовані особи. Евеліна оглянула палату, а потім відшукала поглядом у кутку понуру дівчину, яка ховала очі. Вона наблизилася до Жені, але натрапила на гнівливий погляд благовірного. Еля відповіла тим же. Вона присіла на край ліжка і міцно обійняла її. Закрила собою від цього жорстокого світу, що був позаду її спини.

- Я хочу знати все! Хто він, коли і як це сталося. А ще мене цікавить, куди дивилася мама, коли ти зустрічалася за моєю спиною з хлопцем, якого ми не знаємо.

- Не сьогодні, синку. Ти чув, що просив лікар.

- Добре. Тоді після виписки ми поговоримо про це. Розмова буде непроста для всіх. Будьте до цього готові. А зараз додому, Ел.

- Сьогодні я залишуся з Женею. Краще відвези маму додому і побудь трохи з нею. Їй також зараз нелегко.

- Я сказав: ти  їдеш додому! - Вибухнув криком Артем.

- Я чула! Та слухати тебе зараз я не хочу. Зроби, хоч раз, як я тебе прошу.

Розгніваний Граф вилетів із палати за лічені секунди. Йому кортіло перетворити цю падлюку у фарш за те, що наважився доторкнутися до його сестри. 

Вечоріло вкрай рано. Євгенія і не помітила, як задрімала, але коли почула шурхіт з боку дверей, то повернулася на звук. Евеліни не було. Натомість біля неї сидів Алекс. Яка ж вона була рада його бачити! В руках він тримав її улюблені ромашки, а на обличчі була сумна посмішка.