- 30 -

Давно, ще за часів, коли Боги володарювали смертними землями, в Смарагдовий океан Нептун посадив свого звіра – Левіафана. Змій спочивав на самому дні, пускаючи на поверхню хвилі, знищуючи всі кораблі та смертних, які наважувалися зайти до води.

В сьогоденні в Смарагдовому океані який з’єднував чи не всі королівства своїми водами, омиваючи землі, найбільшою загрозою були пірати. Істоти, які проживали на дні океану не становили загрози. Так було впевнена верхівка смертних.

Арвен обожнював подорожі на кораблях, особливо коли міг самостійно керувати штурвалом, підставляти обличчя морському бризу. Він буквально виріс на хвилях. Вода його слухалася з дитинства. Магія Арвену давалася легко, йому здавалося, що він спершу навчився чаклувати, а вже потім говорити.

Подорож океаном займала близько дванадцяти годин, але не тоді, коли на судні був король, повелитель водної стихії. Арвен міг з легкістю пришвидшувати хвилі, розганяти шматки криги, що плавали, власне й створювати саму кригу, йому також не складало труднощів.

Сьогодні Арвен не бажав пришвидшувати свою поїздку. Йому було дещо прикро покидати королівство Вогню самотнім. Океан заспокоював його душу, приводив до ладу всі думки. Одерштейн сподівався до останнього, що від’їде разом із Севіль. Він не приймав думки того, що їхні шляхи можуть піти в різні сторони.

«Вона моя жінка! Лише моя!»

Стоячи на палубі, король милувався останніми променями сонця, яке кидало чарівну золоту доріжку на хвилі.

— Арвене, — Асандр підійшов до короля, його чуже обличчя виглядало стурбованим, а в руці він тримав компас, стрілка якого рухалася покругу не зупиняючись. — Ми, здається збилися із курсу. Жоден компас не працює.

Арвен витримав хвилинне мовчання, уважно вглядаючись у хвилі, які билися об корабель з незвичною силою. Він знову поглянув на сонячну доріжку, на якій хвилі вже були дрібними колами, мов виривалися десь із глибини.

— Які наші були останні координати? — спокійний голос, в якому було забагато витриманої стриманості.

Брови Одерштейна насупилися, а шкіра вкрилася холодними мурахами. Він вже чудово знав, де вони знаходилися. Попереду почали виднітися цілі брили багряного льоду.

— В’язниця Левіафана, — тихо прошепотів Арвен, обличчя якого зблідло.

— Корабель рухався зовсім в інший бік, але раптом компаси…

— Змовкни Асандр. Йди зараз на низ, й передай всім, щоб терміново змінювали курс. Неважливо в який бік. Якщо ми потрапимо в зону Багряного трикутника* в’язниці або її течії, нам не вибратися звідтіля живими! Хутко, чого стоїш!

Арвен попрямував до самого носа корабля, склавши долоні в кулаки він міцно їх стиснув один до одного перед грудьми. Шкіра його зблідла від напруження, а хвилі повільно почали вкриватися льодом. Від стрімкості води, крига Арвена швидко руйнувалася. Кілька капель поту з’явилися на його чолі.

— Ice obice*, — прошепотів він заклинання, стискаючи міцніше зуби.

Магія розтеклася по його тілу, вириваючись із кулаків вібраційною хвилею. Арвен поєднав такесику* та семіологію*, підсилюючи дію своєї магії заклинанням. Хвилі стрімко почали перетворюватися на груду льоду, які слугували перепоною для корабля. В кілька сотень метрів корабель все ж зупинився. Арвен видихнув з полегшенням.

Він швидко вирівняв пальці, перехрещуючи їх між собою, й направив долоні в низ, все ще тримаючи руки на рівні грудей. Крига почала перетворюватися на в’язку воду яка прийняла форму людських рук й рухала корабель в протилежну сторону від трьох багряних айсбергів.

— Що це було?! Багряні айсберги не просто координати для  орієнтації шляху, так?!

Асандр більше не зберігав формальність в спілкуванні.

— Не просто. Якщо ти уважно дивився на карту, там ці координати в чорному трикутнику. Ти не знаєш знаків морських мап? — він сердився.

— Не знаю!  Не моряк, і ніколи не вчився на нього, — досить відверто відповів Ікасо.

— Багряний трикутник – це найнебезпечніше місце у всьому Смарагдовому океані.

— Там айсберги, що в них такого небезпечного окрім кольору?

— Звір, — він розслабив руки, після чого провів долонями по обличчю, переводячи їх на волосся. Дивна звичка, яка переслідувала його з дитинства. —  Ви – діти Купідона, шануєте Фенікса, який є уособленням вашої магії. Ми – діти Нептуна, і шануємо Левіафана, що є втіленням нашої магії, — Арвен потер перенісся, тяжко видихаючи повітря. — Ваш Фенікс є майже міфічним, наш Левіафан реальний. Спочиває замкнений у в’язниці.

— Чому він замкнений?

— Асандр, що за нелогічні питання?! Небезпечний він, якщо ним ніхто не керує. Був би він на волі, гадаєш якесь би королівство вціліло?

— Він справді такий кремезний?

— В книгах пишуть, що він здатний своїм тілом кілька разів обмотати мій континент.

— Якщо він замкнений, то…

— Все що попадає в Багряний трикутник, звідтіля не повертається.

Примітки:

Багряний трикутник – три айсберги, що знаходяться на однаковій між собою відстані. Лід дістає до дна морського, в самому центрі трикутника замкнений змій – Левіафан. Навколо айсбергів стрімка течія. Лід айсбергів багряний, бо звіра ув’язнив король Водного королівства, застосувавши магію криги на крові.