- 26 -

Ален підірвався з місця, коли до зали увійшов командир гвардійців, своїм шумом розбудивши його. Він витер підборіддя рукавом, на якому була цівка слини. Заспані очі та скуйовджене волосся зовсім не робило його гідним охоронцем майбутньої імператриці. Ален сам не зрозумів, в кий момент заснув над паперами, а кристали потухли.

— Ви що тут всю ніч провели?

— Здається так, — протираючи очі промовив Блазі, після чого смачно позіхнув. — Натрапив на одну незрозумілість, і  здається під час перегляду всіх сувоїв, заснув.

— Людині потрібен сон. Ви не можете працювати двадцять чотири на сім, навіть якщо того бажає імператриця.

— Ні-ні. Це моя власне бажання, — частково Ален говорив правду.

— І що ж?! Ви щось знайшли?

— Так, — кивнув Ален. — Незнайомець з’явився в третій зоні – коридор з вікнами без дверей чи виходів на балкон.

— Гадаєте, він знає підземелля та його таємний вхід та вихід до палацу?

— Так. Припускаю, що ця людина добре ознайомлена з коридорами та стінами палацу настільки добре, що їй не склало ніякої замороки, пройти сюди не помітним. Розпорядіться, щоб мені покликали всіх солдатів, які в день Купідона стояли на варті.

— Буде зроблено, — без ентузіазму промовив Ернест який відразу покинув залу, після своїх слів.

***

Цілу ніч військові вичитували імена зі стіни в’язниці. Зморені, без сну, але повні енергії та сил. Зоран час від часу ковтав магічні таблетки, блокуючи біль. Виконання місії, він ставив вище свого здоров’я.

Блазі відчував страшну провину перед капітаном Амстронгом. За те, що вчасно не зміг втрутитися й допомогти як товариш; за те, що не зміг бути надійним старшим лейтенантом; за те, що відгороджувався, коли все знав. Зоран не був ні сліпим, ні глухим. Він знав, що капітан закоханий; знав, що Севіль донька імператора. Він все знав. Тому, почуття провини почало його їсти з середини ще дужче, коли він посів посаду капітана легіону Фенікса. Він не був капітаном, не важчав себе ним. Зоран егоїстично  хотів повернути собі друга, свого капітана. Він хотів перепросити перед ним особисто.

— Знайшов! — вигукнув Бастіон так гучно, що його голос розлетівся луною ледь не по всій в’язниці. Радість змінилась подивом. — Тут написано не лише ім’я, а й прізвище!

Ліон підійшов до брата, приглядаючись до стовпчика, ім’я було написано в самому низу, ледь не на самій підлозі. Чи то від часу, чи то від неохайності – букви були ледь помітні, а прізвище взагалі ледь вдавалося прочитати.

— Амстронг? — Ліон прижмурився, впевняючись в своєму зорові, мов не вірячи власним очам. — Тут точно написано Амстронг! Як таке може бути?

До братів Озо підійшов капітан Блазі та Едрік Енвуд.

— Тут справді написано прізвище Астронг, — підтвердив Едрік, коли буквально ліг на підлогу, а обличчя ледь не в саму стіну вткнув. — Ріан Амстронг. Ми ж шукали ім’я Ріан… це він тут здається один.

— Хіба капітан Райвель не осатаній з Амстронгів? — для всіх солдатів, Райвель все ще лишався капітаном, тому ніхто навіть не звернув увагу, що він назвав колишнього капітана – капітаном, в присутності нового.

— Виявляється не останній, — видихнув Зоран. — Бастіон ти йдеш зі мною, решта лишається тут.

—  Чому? — в один голос запитали Ліон та Едрік.

— Це вам не забавка, — суворо звернувся до них капітан. — Хто знає, які там пастки розставлені. Ця в’язниця живе своїм життям. Якщо ми не повернемося за годину, ви вирушаєте назад до легіону.

— Капітане…

— Це наказ! — ще суворіше додав Блазі.

Він дістав з кишені невеличкий піщаний годинник, перевернувши він вручив його Ліону.

— Година. Ні хвилини більше! Затямили?

— Слухаємося, — неохоче промовили в один голос Едрік та Ліон, приймаючи годинник.

Бастіон мовчки попрямував за капітаном, який рушив до сходинок, що вели в низ підземелля. Перші кілька метрів вони спускалися в цілковитій мовчанці, обоє розглядаючи закручений лабіринт в’язниці. Чим глибше вони спускалися ти вологіше повітря ставало, а східці як і поруччя були порослі зеленим мохом.

— Ви знаєте, що це за трофей? — запитав Бістіон, який йшов позаду.

— Браслет «Каролінзький хрест». Це один зі старих, і найцінніших артефактів, які лише створив Саґа.

— І що такого в цьому браслеті?

— Він посилює емоції. Змушує хазяїна, хто його носить відчувати все те, що відчуває його половинка.

— Як?

— В браслета є пара, підвіска – «Подвійний Триквет». Сам Триквет розшифровується як потрійний вузол.  В підвіски він подвійний, в браслета ще більше вузлів. Саме тому, той хто носить браслет, здатен відчути емоції того, хто носить підвіску.

— Після того як ми знайдемо браслет, нам потрібно буде ще й підвіску знайти.

— Це питання залишимо на потім.

— Гаразд з трофеєм розібралися, але як щодо Ріана Амстронга?! Капітан знав про нього?! Він має далекого родича і…