- 17 -

Сімейний сніданок сім’ї Валшуда був майже не вимушеним, легким та наповненим щасливим сміхом. Навіть Райвель всміхнувся, коли торкнувшись округлого живота Маволь, отримав добрячого штурхана маленькою ніжкою із середини.

Дариор насолоджувався омлетом, дзвінким сміхом дружини, бойовою донечкою та живим сином. Повернувшись надто пізно із королівства Вогню, він не наважився турбувати сина, відклавши розмову на ранок.

Амстронг в свою чергу, за довгий час приєднався до сімейного сніданку, бажаючи зберегти в своїй пам’яті щось хороше і світле. Чан Маволь, королева королівства Землі, через вагітність або через появу чоловіка, зовсім змінилася.

— Здається, ти їй дуже подобаєшся, — Маволь поглянула на Райвеля.

— Можливо вона також мене відчуває, як і я її, — додав Райвель, не приймаючи руки, й насолоджуючись штурханами молодшої сестри. — Вона дуже сильна.

— Ти можеш відчувати магію? — здивовано запитала Чан.

Маволь не лізла в сімейну драму Дариора та Райвеля, вважала це зайвим. Вона чекала коли чоловік сам їй розповість про його таємний зв'язок із чаклункою з королівства вогню, і як цей зв'язок привів до появи сина, про якого Валшуд не знав майже весь час.

— Так, — підтверджуюче Амстронг кивнув головою. — В ній зараз вирує магія стихії повітря,  і здається, їй зовсім не подобається стихія землі.

Маволь округлила очі, після чого поглянула на Дариора, на обличчі якого було не менше здивування.

— Якщо це правда… — почала жінка.

— Правда, — перебив її Амстронг. — Тобі зараз потрібно себе берегти, твоя магія стала слабшою через вагітність. Нестабільною, — додав він з турботою.

— Про тебе не перебільшували, коли говорили, що ти могутній чаклун. Не буду тебе просити називати мене мамою, — погляд Маволь змінився. — Але в майбутньому, якщо виникне потреба, ти зможеш попіклуватися про неї? — вона погладила свій живіт. — Я стала надто сентиментальною, — з її очей почали капотіти сльози.

— Маволь, вона моя сім’я. Звичайно я потурбуюся про неї! І навчу всього, що сам знаю.

— Куди ти збираєшся? — різко запитав Дариор, спостерігаючи за сином, весь час.

— Твоя спостережливість справді надто хороша.

— Здається мені вже час повертатися до себе, — Маволь підвелася, й квапливо(наскільки могла йти жінка із круглим животом) поспішила залишити чоловіків на одинці.

— Що вчора відбулося? — запитав Дариор.

 В голосі чоловіка відчувалася напруга. Він відсунув тарілку з виделкою й потягнувся до чаю, мов, цей жест мав зробити розмову невимушеною.

— Я не збирався переходити крізь портал. Це вийшло випадково.

— Твій вираз обличчя про це мені повідомив. Я питаю за інше. Чому наксі тобі відкрила портал?

— Бо я хотів до неї. Я хотів її побачити. Наксі це відчула.

Валшуд відкинувся на спинку стільчика, після чого закотив очі й тяжко зітхнув. Все було надто заплутано, і чим більше минало часу, тим більшим ставав клубок «непорозумінь» та «незрозумілості».

— Севіль страждає. Якщо це потішить твою пиху.

— Я її не змушував! — надто різко відреагував Райвель.

«Йому не подобається бачити її страждання… це вже щось», — подумав Валшуд.

— Вона дізналася, що ти мій рідний син. Сказала, що ми надто схожі з тобою в зовнішності. Благала, щоб я розповів, як ти загинув. А ще здається вона не дуже хоче одружуватися з Арвеном Одерштейном… — згадка водного короля змусила Райвеля вп’ятися руками в стіл, від чого той ледь не хруснув під ним.

— Я вб’ю Арвена Одерштейна! — процідив крізь зуби Райвель.

— Я не зупинятиму тебе. Але подумай про те, який розпочнеться хаос в королівствах. Я без магії, Маволь – вагітна, Амадей – мертвий, Севіль не готова прийняти корону. Хто за все це візьметься? — спіймав тьмяний погляд зелених очей сина, Дариор продовжив: — от і Арвен гадає, що в нього зараз є всі шанс отримати імператорський трон.

Дариор облишив спроби, щоб дізнатися, чому Райвель хотів побачити Севіль. Неозброєним оком, він бачив, що ця тема Амстронгу неприємна.

— Я вирушаю до Королівства Вогню. Ладнаю справи і як повернуся, я офіційно хочу стати твоїм спадкоємцем.

Дариор зробив кілька ковтків чаю, відчуваючи, як по горлу розтікається тепла рідина. Заява сина його потішила, але не тішило, яким способом дійшов до прийняття цього рішення.

— Райвель, синку, зробімо все навпаки. Оголосимо спочатку про те, що я складаю повноваження й передаю все синові, і тоді, ти офіційно в статусі короля, можеш…

— Я не можу офіційно вбити іншого короля, — продовжив за нього Амстронг.

Його руки все ще були напруженими. Він зіперся ліктями на стіл та підтер підборіддя.

— Якщо розкриєш правду, то зможеш.

— Докази відсутні.

— Як щодо іншого. Ви обоє знаєте, що відбулося. Стань офіційно королем земель Вітрів, і претендуй на руку Севіль Одерштейн. Стань імператором, зміни порядок, й покарай Арвена за всіма правилами та законами.