- 14 -

Того вечора Севіль більше ні з ким не розмовляла. Компанія короля землі Вітрів була надто виснажливою для неї емоційно. Старі рани які їй лікував Ален, вона роздерла гострими пазурами, до шмаття, до крові. Знову і знову вона проклинала свою слабку частину, яка не могла вгамуватися, й тягнулася за будь-яку нитку, яка хоч якимось боком стосувалася Райвеля. Це відчуття змушувало її серце здригатися, наповнюватися брудною огидою, й ненавидіти підсвідомо Арвена, який не прямо, але вимагав її уваги. Її кохання. Тиснув на неї, вимагав силою почуття, які вона не відчула до нього.

Заснула Одерштейн так і не розмотавши клубок думок та хвилювання. Коли на годиннику було за північ, вона різко підскочила з ліжка, ледь з нього не впавши. Всередині все палахкотіло разючим вогнем, Севіль тяжко задихала стукаючи долонею себе по грудях. Давно забутий нічний кошмар, будинок у полум'ї, зола та гар, буквально ожили в її пам’яті. Вона доторкнулася своїх губ, на яких відчувала смак попелу. Її руки знову пекли, наживо горіли в тих місцях, де вже давно були рубці.

Севіль ледь встигла добігти до туалету. Вона увімкнула воду, підставляючи долоні під прохолодні каплі. Не допомогло, руки продовжували її бути в агонії.

— Це все не правда. Минуле! — вона не впізнавала свій істеричний голос.

Севіль кілька разів бризнула водою в обличчя, після чого різко розвернувшись, вона впала коліньми на підлогу, обійнявши унітаз руками. Її знудило. З очей капотіли сльози, поморочилося в голові, нудота не припинялася.

Почулися важкі кроки, дзвін зброї.

— Тебе знову нудить?

Севіль підняла голову, Ален вже присів біля неї, обережно  зібрав її волосся. Він єдиний із її знайомих, хто міг так безцеремонно вриватися в її покої, ванну, ось так ніжно брати її волосся у свою смагляву руку, й витирати сльози із щік. Одерштейн знову знудило, цього разу більше не було неперетравленої їжі, чи шлункового соку, цього разу була кришталево чиста вода. Магія води яка виривалася з неї, знову і знову.

Блазі лиш міг спостерігати, заспокійливо погладжуючи подругу по спині, сподіваючись, що їй зараз стане легше.. Нудота яка закінчувалася магічно, була далеко не першою. Севіль не володіла стихією води, не могла її контролювати, але з легкістю могла нею блювати. Блювати усю ніч не перестаючи.

— Мені снилася мама. Пожежа того дня, — вона зіперлася спиною на унітаз, торкаючись долонями холодного білого мармуру.

Її погляд був розсіяний, сонливий, тоді як Ален здавалося взагалі навіть не лягав. На його обличчі з’явилась легка неголеність, під очима синя смужка. Він був стомлений.

— Мені шкода, — більше у нього слів не знайшлося.

— За сьогоднішню розмову з королем…

— Пусте. Ти не мусиш мені щось пояснювати. Я твій підданий.

— Ал, ти мій єдиний друг. Ти єдиний, хто справді на моєму боці і кому я можу довіряти.

— Дивно це чути, після того, як я тоді розповів про всі маніпуляції Райвеля, а ти мене проклинала і називала брехуном, — його слова супроводжувалися посмішкою.

Він розповів про книгу, сукню та решту речей, окрім останньої настанови капітана Амстронг, виконання якого Ален присвятить все своє життя.

— Ти ж знаєш, сказані жінкою слова в гніві, розцінювати серйозно не можна.

— Я б хотів, що б ти стала такою ж життєрадісною, як була в легіоні. В мене серце стискається, коли я бачу тебе такою розбитою.

— Я справді намагаюся, — на її губах з’явилася легка посмішка. — Але чим більше докладаю зусиль, тим більше відчуваю, як провалююся під товстелезну кригу. Магія води мене не слухається, виривається крізь нудоту й блювання, вивертаючи мій шлунок на виворіт. Присутність зухвалого Арвена, який вже поглядом сидить на імператорському троні, змушує мене лютувати. Треба почекати сорокового дня, щоб цей зухвалий індик забрався з мого королівства, навчив магії води, а потім…

— Що потім?

— Потім я сама оберу для себе, що мені краще. Король Валшуд сказав мені слова, про які я навіть не думала. Я не зобов’язана брати шлюб з Арвеном. Це батько хотів, щоб я зміцнила свої позиції. Його обіцянки мене не стосуються, офіційної угоди не було, навіть каблучки.

— Не боїшся, що король Одерштейн підніме бунт проти тебе?

— Тому і планую стати наскільки сильною, щоб в нього навіть думки на це не виникло.

За вікном сонце повільно прокидалося, простромлюючи променями фіранки, малюючи візерунки на білій підлозі, розвіюючи сивий туман. Ні Севіль, ні Ален не знали, скільки часу вони просиділи в туалеті на підлозі, розмовляючи про чергове майбутнє, аспекти та варіанти, які можуть статися.

Коли двері кімнати різко розкрилися Ален різко випростався, й тримав зброю на готові, Севіль же здивовано дивилася крізь відчинені двері ванної кімнати на тремтячу служницю.

— Наслідна принцеса, там… там…

— Що там? — Севіль піднялася, й покрокувала до служниці.

— В столиці пожежа!