- 4 -

Обуреність, злість, скривджене чоловіче самолюбство, образа на неподільне кохання – все, що за останні місяці зібралося в душі Арвена, вирвалося в страшному виверженому снігопаду. Липневий сніг продовжував вкривати білою ковдрою столицю Вогняного королівства Першт. Арвен лютував і ця лють підсилювала його магічні здібності.

— Навіть мертвим, він мене дістає! — кричав король Одерштейн, тяжко дихаючи. — Потрібно було його втопити в тім кратері! — слова вирвалися з його рота, він не думав про сказане.

— Ваша високість, — особистий охоронець, з новою зовнішністю поспішно підійшов до нього, — припиніть! — Асандр струсонув його за плечі, вимагаючи припинити магічний сплеск який був не контрольованим.

За весь проведений разом час, Ікасо усвідомив, що наслідний принц, а нині й король, дуже часто виглядає легковажним. Це враження помилкове. При першій зустрічі з ним, Асандр недооцінив Арвена, як противника, й результатом стала швидка поразка. Ікасо навіть не встиг застосувати заклинання, як його руки вже були в льодових кайданах.

Коли погляд Арвена сконцентрувався на обличчі охоронця, легке заспокоєння прийшло до нього. Він звільнився від рук Асандра, відходячи від нього на кілька кроків.

— Я в порядку, — він розправив плечі.

На руках короля видулися напружені вени, він повільно провів долонями по обличчі переходячи на волосся, немов зачісуючи їх назад. Його пальці весь час перебували в напрузі. Подібний жест Арвен робив несвідомо кожного разу, як щось йшло не так, як йому хотілося.

— Ви втратили самовладання! — констатував Ікасо факт.

— В її лівому вусі три кільця! — ніздрі Арвена широко роздувалися. — Три чортових золотих кільця капітана Амстронга!

За вікном продовжувало сипатися білосніжні пластівці снігу. Було навіть чутно радісні розголоси людей, які насолоджувалися раптовою прохолодою, яка настала посеред пекельного літнього дня.  

— Арвен, ти маєш якусь причетність до смерті Райвеля? — запитав прямо Ікасо, коли переварив всі сказані слова короля Одерштейна.

Не було більше між ними формальності. Обличчя короля вмить напружилося, в зелених очах ковзнула дивна іскра, після чого в нього лопнули судини. Його очі почервоніли, налившись кров'ю.

— Маю, тобі що до того, — Арвен не кліпаючи дивився  на Ікасо. — В тобі різко прокинулася туга за військовою службою, яку ти так і не пройшов?

Арвен розслаблено заплющив очі, видихаючи з рота морозне повітря. В голові почали мелькати спогади того дня.

***

Арвен Одерштейн знаходився на території королівства Вітрів не легально. Кілька днів він провів в околицях столиці, збираючи чутки про короля Валшуда його правління і відношення людей. Було дивно чути позитивні відгуки та прославлення сильного короля, в якого на превеликий жаль не було спадкоємців.

Знайти прибічників, яким не подобалася нинішня влада, виявилось складним завданням. Тож Арвен зробив все, як завжди – заплатив. Найняти провідника до кратера вулкана було не складно. Складність з’явилася, коли Авен і його провідник стикнулися з бар’єром, який не пропускав нічого й нікого.  

— Тут міцний бар’єр, — констатував провідник, торкаючись долонею до прозорої сфери повітря.

— Бар’єр?  — Арвен зщурився, але нічого не бачив.

— Він магічний. Сильний повітряний потік який обертається в різні сторони, лише маги повітря можуть його побачити.

— Ти зможеш його знешкодити?

— Ні, — провідник доторкнувся двома долонями до бар'єра, — але зможу пройти крізь нього й вас провести.

— То чого ми тобі тут гаємо час?!

Пройшов крізь захист, провідник відвів найкоротшим шляхом принца до кратера. Зупинившись в ста метрах, провідник почав кланятися Арвену, не знаючи його справжньої особистості.

— Вибачте, далі я не можу, — чоловік продовжував кланятися Арвену.

— Ми прийшли? Чи що це означає?

— Вулкан прокинувся. Тут не безпечно.

— Я дам ще тобі золота!

— Я не збираюся вмирати за золоті монети!

— Стій-стій! Просто скажи куди далі йти…

— Прямо. По цьому шляху не звертаючи. Ви дійдете до кратера!

Провідник надто швидко здійнявся в повітря, стрибаючи до низу. Арвен залишився сам. Його не лякав стовп чорного диму, не лякали викиди лави. Своєю безстрашністю він завдячував власній магії. Лава вмить перетворювалася на застигле каміння щойно холодна крига її накривала.

«Якщо він тут загине, більше не буде ніяких з ним проблем…»

Швидко дібратися до кратера не вийшло, це зайняло певний час. Стоячи над велетенською ущелиною Арвен дивився на нерухоме тіло капітана Амстронга. Він очікував зустріти магів повітря, які б утримували бар’єр, але там нікого не виявилося. Різке усвідомлення пронизало голову Арвена. Капітан Амстронг був брудної крові й володів двома стихіями.

— Я повинен впевнитися, що ти мертвий!

В принца Водного королівства не було ні співчуття, ні жалю. Він керувався думкою про майбутнє весілля із Севіль, де єдиною перешкодою був капітан Амстронг. Райвель, який безсоромно звабив його чисту й невинну Севіль, користуючись її почуттями. Принц не допускав ні єдиної думки про те, що суворий легендарний капітан справді закохався в єдину курсантку, яка спромоглася вступити до його легіону.