РОЗДІЛ 5. ПЕРШІ ОЗНАКИ

Того вечора Ейра зателефонувала своїй найкращій подрузі Ліам. Ліам О'Коннор була єдиною людиною, яка знала про дивні здібності Ейри, і єдиною, хто завжди підтримував її без питань.

 -"Привіт, дивачко," - весело відповіла Ліам. -  -"Як справи з роботою серед пилових кліщів?"

 -"Ліам, мені потрібно з тобою побачитися. Терміново."

 Тон у голосі подруги миттєво змінився. 

 -"Що сталося? Ти в безпеці?"

 -"Я... не знаю. Можеш приїхати?"

 -"Уже їжджу."

 Ліам з'явилася за двадцять хвилин з пакетом китайської їжі і пляшкою вина.

 -"Добре," - сказала вона, усівшись на диван у вітальні Ейри. 

- "Розказуй. І не змій мені говорити, що це просто стрес."

 Ейра глибоко вдихнула. 

 -"Що, якби я сказала тобі, що я реінкарнація стародавньої імператриці, а мої незвичайні здібності - це драконяча магія, що пробуджується?"

 Ліам підняла брову.

 - "Я б сказала, що це краще за 'мені здається, що за мною стежить маньяк'.   -Продовжуй."

 Протягом наступної години Ейра розповіла їй все - про зустріч з Каелем, видіння, книги, що самі впали з полиць, і прокляття, яке можна зламати лише коханням.

Коли вона закінчила, Ліам мовчала кілька хвилин, обмірковуючи почуте.

 -"Добре," - сказала вона нарешті. -  -"Гіпотетично кажучи, допустимо, що все це правда. У тебе є докази?"

 -"Якого роду докази?"

 -"Покажи мені свою магію."

 Ейра засумнівалася.

 - "Не знаю, чи зможу контролювати її."

 -"Спробуй щось маленьке."

 Ейра глянула на свічку на журнальному столику. Зосередившись, вона уявила, як її гніт займається. Секундою пізніше полум'я спалахнуло.

 -"Ох, чорт," - прошепотіла Ліам. 

- "Зроби ще щось."

 Цього разу Ейра сфокусувалася на засохлій рослині в горщику біля вікна. Її листя тремтілі... потім почали зеленіти, а з ґрунту з'явилися нові паростки.

 Ліам встала і підійшла до рослини, торкнувшись її листя.

 -"Вона справжня. Жива." 

Вона обернулася до Ейри з широко розкритими очима. 

- "Боже мій, ти справді магічна істота."

 -"А тепер ти думаєш, що я божевільна?"

 -"Ні. Тепер я думаю, що твоє життя стане набагато цікавішим."

 Ліам повернулася на диван. 

- "Розкажи мені більше про цього Каеля."

 -"Що конкретно?"

-"Він привабливий?"

-"Ліам!"

-"Це важливе питання! Якщо тобі доведеться закохатися в нього, щоб врятувати світ, принаймні добре, якщо він красивий."

Ейра не могла не усміхнутися.

- "Він... так, він привабливий."

-"Наскільки?"

-"Настільки, що коли я дивлюся на нього, забуваю, як дихати."

-"Ого. Це добре."

-"Ліам, це не романтична комедія. Він демон. -Принц демонів."

-"Екс-демон," - поправила Ліам. - "І судячи з того, що ти розповіла, він чекав на тебе тисячу років. Це досить романтично."

-"Або одержимо."

-"А ти відчуваєш щось до нього?"

 Ейра замовкла. Це було питання, якого вона уникала цілий день.

 -"Коли я з ним, всередині ніби спалахує вогонь. Але я не знаю, чи це мої почуття, чи магія реагує на нього."

 -"А різниця є?"

 -"Звичайно є! Якщо це просто магія, то це не справжнє кохання."

 -Ліам похитала головою.

 - "Ейро, любов моя, магія - це частина тебе. 

Якщо твоя магія реагує на нього, можливо, це означає, що твоя душа впізнала його."

Перш ніж Ейра встигла відповісти, усі лампи в квартирі згасли.

 -"Блекаут?" - запитала Ліам.

 Але через вікно було видно, що в інших будинках світло горить. Тільки в їхній квартирі панувала темрява.

 Ейра відчула холодок по хребту. 

 -"Це не блекаут."

 Повітря в кімнаті стало густішим, і з'явився запах озону, наче перед бурею. А потім, у кутку вітальні, почала формуватися тінь - не звичайна тінь, а щось живе, що рухалося власною волею.

 -"Ейро," - прошепотіла Ліам, - "що це таке?"

 Тінь виросла, набула форми людської постаті. Високої, у капюшоні, з червоними очима, що світилися в темряві.

 -"Нарешті," - сказав він голосом, що нагадував шкрябання металу по склу. - 

 -"Імператриця пробудилася."

 Ейра встала, інстинктивно заступивши Ліам.

 -"Хто ти?"

 -"Я Воран, генерал армій Підземних Царств.   -І я прийшов, щоб забрати тебе додому."

 -"Я не піду нікуди з тобою."

Воран розсміявся. 

 -"У тебе немає вибору. Мій господар може й чекати, поки ти закохаєшся в нього добровільно, але я не такий терплячий."

 Він простягнув руку, і з неї потягнулися темні нитки, що рухалися до Ейри, як живі змії.

 Ейра відчула, як всередині неї спалахує гнів. І раптом з її долонь вирвалося золотисте світло, що розрізало темні нитки, як ножем.

 -"Цікаво," - пробурмотів Воран.

 - "Твоя сила справді пробуджується."

 Він атакував знову, цього разу серйозніше. Кімната заповнилася тінями, що нападали з усіх боків. Ейра боронилася інстинктивно, не думаючи про те, що робить. Світло, що виходило з неї, формувало щит навколо неї і Ліам.

 Але Воран був сильнішим. Поступово щит починав тріщати.

 І тут у вікно вдарила блискавка.

 Не справжня блискавка - згусток чорної енергії, що пронизав скло, не розбивши його. Енергія сформувалася в знайому постать.

Каель.

 Але тепер він не виглядав як звичайна людина. Його очі полахкотіли синім вогнем, а за спиною розпросталися напівпрозорі крила з тіні.

 -"Вороне," - його голос громів у невеликій кімнаті, - "я наказав тобі чекати."

 -"Мій господарю, прокляття слабшає. Скоро ми зможемо повернутися додому."

 -"Не таким чином."

 Каель простягнув руку, і тіні, що атакували Ейру, миттєво зникли. Воран зморщився, але не відступив.

 -"Вона наша, принце. За правом народження."

-"Вона не власність. Ані моя, ані твоя."

 Каель подивився на Ейру, і в його очах вона побачила щось несподіване - вибачення.

 -"Прости. Я не хотів, щоб ти дізналася про цю сторону мого світу таким чином."