РОЗДІЛ 4: ПРОБУДЖЕННЯ СИЛИ

Наступні дні пройшли у тумані. Ейра намагалася повернутися до звичного ритму - робота в бібліотеці, де вона працювала каталогізатором, вечори з книжками, звички, які стали для неї якорем у буремному житті.    Але все змінилося.

 Сили, які раніше проявлялися спорадично, тепер бурхливо росли. Вчора вранці, коли вона сердито дивилася на заламаний кавовий автомат на роботі, він раптом заробив, причому кава виявилася ідеальної температури. Увечері, коли вона читала при тьмяному освітленні, лампа сама собою стала яскравішою.

 А сни стали ще яскравішими і детальнішими.

 Вона бачила себе - але не себе, а Селену - що стояла на балконі палацу і дивилася на армії, які готувалися до битви. Бачила, як вона вперше зустріла Каеля не як ворога, а як полоненого принца, якого привели до неї в кайданах після однієї з битв.

 У тому сні Селена була молодшою, може, років дев'ятнадцять, і щойно зійшла на трон після смерті батька. Вона сиділа на імператорському троні, намагаючись виглядати впевненою, хоча всередині тремтіла від страху.

 Каеля привели в тронний зал скованим срібними кайданами - єдиним металом, що міг стримувати демонічну силу. Але навіть скутий, він тримався з королівською гідністю. 

 Його темно-сірі очі зустрілися з її зеленими, і між ними пролетіла іскра чогось, що не мало ні до чого стосунку до війни.

 -"Принце Каелю Теневикові," - сказала юна імператриця, намагаючись, щоб голос звучав твердо, - "вас звинувачують у знищенні трьох наших міст і вбивстві тисяч невинних людей."

 -"І що ж ти збираєшся з цим робити, маленька імператрице?" - його голос був глибоким і оксамитовим навіть тоді.

 -"Стратити тебе на світанку."

 Він розсміявся, і цей сміх відлунав по всьому залу. 

 -"Спробуй."

 Але коли їхні погляди зустрілися знову, Селена побачила в його очах не зухвалість, а виклик іншого роду. Випробування.

 Ейра прокинулася з відчуттям, що щойно пережила власний спогад.

 Того ранку на роботі її вимагав до себе головний бібліотекар, містер Волкер - сивий чоловік віком за п'ятдесят, який завжди був до неї прихильним.

 -"Ейро, у нас проблема," - сказав він, коли вона зайшла до його кабінету.

 - "У відділі рідкісних книг сталося щось дивне."

 Серце Ейри завмерло. 

 -"Що саме?"

 -"Троє книг самі собою змістилися з полиць і впали на підлогу. Але це не найдивніше." 

 Волкер витер окуляри нервовим жестом. - 

 -"Сторожа каже, що бачив, як вони світилися."

 -"Світилися?"

 -"Так. Золотистим світлом. І всі троє - про стародавню магію та імператорську династію Дракарис."

 Ейра відчула, як кров відпливає від обличчя. 

 -"Можу я подивитися на них?"

 Волкер кивнув і провів її до відділу рідкісних книг у підвалі бібліотеки. Там, на окремому столі, лежали троє стародавніх томів. Навіть не торкаючись їх, Ейра відчувала, як вони пульсують енергією.

 -"Можна мені залишитися тут на деякий час? Я хочу дослідити їх."

 -"Звичайно. Тільки будь обережною. Ці книги коштують більше, ніж моя річна зарплата."

 Коли Волкер пішов, Ейра обережно відкрила першу книгу. Вона була написана давньою мовою, але дивним чином Ейра розуміла кожне слово.

 -"Хроніки Останніх Днів Імперії"

 Вона почала читати, і світ навколо зник.

Книга розповідала про останні роки правління імператора Валеріана Драконоборця, батька Селени. Про те, як демони почали прориватися крізь бар'єри між світами, як почалася війна, яка тривала двадцять років.

 Але найцікавішим було те, що книга згадувала про "Пророцтво Крові":

 "Коли остання з роду Драконоборців пожертвує собою заради миру, її душа перевтілиться через тисячу років. Але нова імператриця може обрати - повернути стародавню силу чи прожити смертне життя.   Вибір її серця визначить долю обох світів."

 Ейра перегорнула сторінку і знайшла ілюстрацію, від якої затамувала дихання. На ній було зображено ритуал - жінка в золотій короні стояла в центрі магічного кола, тримаючи в руках світний кристал. Навколо неї кружляли тіні, а в небі над нею з'являлась постать чорнокрилого демона.

Під ілюстрацією був напис древньою мовою: 

 -"Лише кохання може зламати найтемніше прокляття."

 -"Цікаве читання?"

 Ейра різко підняла голову. Каель стояв у дверях, спершись на косяк. На ньому був темно-синій костюм, який підкреслював ширину його плечей, а волосся було злегка вологим, наче він щойно вийшов під дощ.

 -"Як ти потрапив сюди? Це приватна зона."

Каель усміхнувся. 

 -"У мене є свої способи. До того ж, я відчував, як твоя магія пробуджується. Вона притягує мене, як маяк."

 Він підійшов ближче, і Ейра помітила, що біля нього повітря здається щільнішим, наповненим електрикою.

 -"Ці книги... вони самі вибрали мене?"

 -"Так. Твоя сила росте, і магічні артефакти реагують на неї." Каель глянув на відкриту книгу. 

- "Що ти дізналася?"

 -"Що я маю вибір." Ейра встала з-за стола. -  -"Повернути силу чи жити звичайним життям."

 -"Так. Але..."

 -"Але якщо я виберу силу, то автоматично увійду в цю гру з прокляттями та реінкарнаціями."

 Каель кивнув. 

 -"А якщо не вибереш - сила може знищити тебе. Магія, що не має виходу, стає отрутою."

 Ейра обійшла стіл, підійшовши до нього ближче.

 - "Розкажи мені про неї. Про Селену. Яка вона була насправді?"

 Каель закрив очі, наче згадування було болючим.

 - "Вона була... сонячним світлом у людській подобі. Сміливою, доброю, готовою пожертвувати всім заради свого народу. Але ще вона була самотньою."

 -"Самотньою?"

 -"Уяви собі - дев'ятнадцять років, на плечах тягар цілої імперії, навколо лише радники й інтриги. Вона могла довіряти одиницям." 

Він відкрив очі і подивився на неї. 

- "А потім з'явився я."

 -"І що сталося?"

 -"Спочатку ми намагалися вбити один одного. Потім... почали розмовляти."

Флешбек: Тисяча років тому

 Селена йшла коридорами підземелля палацу, де утримувався полонений принц демонів. Вже тиждень вона наказувала стратити його на світанку, і щоночі відкладала виконання вироку.