Корона тіней

Епілог

Коли зникають легенди

Через роки у маленькому місті жила жінка з темним волоссям і спокійними очима.

Вона працювала в майстерні й лікувала людей травами.

Ніхто не знав, ким вона була.

Вона теж майже не пам’ятала.

Тільки інколи, вночі, снились їй сни:

Корона.
Тінь.
Хлопець зі світлими очима.

Одного дня до міста прийшов мандрівник.

Він був у плащі без знаків.

Він дивився на неї довго.

— Ти не пам’ятаєш мене? — спитав.

Вона похитала головою.

— Мені здається… я колись забрала у тебе щось важливе.

Він усміхнувся сумно.

— Ти дала мені світ.

Він узяв її руку.

І серце здригнулось.

— Як тебе звати? — спитав він.

Вона задумалась.

— Ліра… здається.

— Гарне ім’я.

Вони сиділи біля ріки.

Світ був без магії.

Але не без дива.

Бо навіть коли зникають легенди —
любов пам’ятає.

Подобається

#1848 в Фентезі
#5437 в Любовні романи
#1350 в Любовне фентезі

Відредаговано: 31.01.2026