Світ без магії
Небо більше не світилось.
Тіні не рухались.
Світло не співало.
Світ став… тихим.
Ліра прокинулась на холодній землі, не відчуваючи ані тиску тіні в грудях, ані шепоту корони в голові.
Тільки серце.
Каель сидів поруч, тримаючи її руку.
— Ти повернулась, — сказав він.
Вона вдихнула.
— Я жива.
Навколо лежали солдати — не вороги й не союзники, просто люди.
Маги плакали, бо не відчували сили.
— Що я зробила?
Каель дивився на небо.
— Ти забрала в нас богів.
Вона підвелась.
Світ був той самий… і водночас інший.
Ніхто більше не міг підняти тінь.
Ніхто не міг кинути світло.
Усі стали рівними.
І це лякало більше, ніж магія.