Повстання
Без Каеля світ став темнішим.
Корона важчала.
Ліра бачила сни, де вона сиділа на троні з кісток.
Мора попереджала:
— Ти наближаєшся до межі.
— Я не можу бути слабкою.
— Слабкість — не в почуттях. А в забутті себе.
Тим часом світло готувалось.
Міста закривали брами.
Орден Світла збирав нову армію.
І серед них був Каель.
Його поставили перед вибором:
або він веде військо
або стає зрадником остаточно.
Уночі він дивився на карту Сірих Земель.
— Пробач… — прошепотів він.
У Державі Тіні спалахнуло повстання.
— Вона проклята!
— Вона принесе війну!
— Вона не людина!
Ліра стояла перед натовпом.
— Я не хотіла бути королевою.
Камінь вдарив у плече.
— Йди!
Тінь здригнулась.
Вона могла стерти їх.
Могла.
Але опустила руку.
— Я піду, — сказала вона. — Щоб ви жили.
І вийшла за браму.
Одна.
Без трону.
Без корони в руках.
Але з нею — вся тінь світу.