Корона тіней
Глава 8
Облога Сірих Земель
Туман над Сірими Землями почорнів.
З пагорбів спускалася армія.
Срібна броня.
Прапори з короною.
Маги світла.
— Вони тут, — прошепотіла Мора.
Люди ховались у підземеллях.
Ліра стояла на стіні міста.
— Це через мене.
— Ні, — сказав Каель. — Це через страх.
Перша стріла вдарила в камінь.
Потім — магія.
Світло різало тінь.
Тінь ковтала світло.
Небо стало попелом.
Ліра вийшла вперед.
— Не стріляйте!
Голос рознісся над полем.
Король виїхав уперед.
— Ліро, донько моєї провини.
Вона здригнулась.
— Ти знаєш моє ім’я?
— Я знав твою матір.
Тиша між ними була страшнішою за війну.
— Віддайся мені, — сказав він. — І я пощаджу місто.
— Ти знищиш мене.
— Я знищу загрозу.
Каель став поруч із нею.
— Ти не доторкнешся до неї.
Король подивився на нього.
— Орден тебе вже засудив.
— Я вибрав сторону.
І бій почався.
Тінь піднялась стіною.
Світло вибухало, як сонце.
Ліра втратила контроль.
Вона бачила, як падають люди.
Чула, як кричать.
Кров була чорною у тіні.
— Зупинись! — кричав Каель.
Вона не могла.
І тоді з-під міста піднялась річ —
чорна, жива, як змія.
Корона лежала в її центрі.
— Це вона… — прошепотіла Мора. — Темна Корона.
#1848 в Фентезі
#5437 в Любовні романи
#1350 в Любовне фентезі
Відредаговано: 31.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
