Король, який боїться
Король Астран IV дивився на вогонь у каміні, але бачив не полум’я.
Він бачив дівчинку з міткою півмісяця.
— Вона жива, — сказав радник.
— Я знаю, — відповів король. — І через неї згорить світ.
Його пальці стисли келих так сильно, що кришталь тріснув.
— Колись я кохав її матір, — тихо сказав він. — І через це світ тепер на межі.
Радник мовчав.
— Вона була дитиною зірки, — продовжив король. — І замість того, щоб знищити її… я сховав.
— А тепер її донька…
— Має стати короною тіні.
Він підвівся.
— Збирайте армію. Ми йдемо в Сірі Землі.
Тим часом Ліра стояла на краю даху в місті без назв.
Тінь слухалась її краще, ніж учора.
Вона могла зупиняти її подихом.
Мора спостерігала знизу.
— Ти сильніша, ніж була твоя мати.
— Ви знали її?
— Вона навчала мене, — сказала Мора. — І вона померла, щоб світ не впав у темряву.
Ліра зблідла.
— Моя мати була…
— Королевою тіней. Але не тією, що нищить. А тією, що тримає баланс.
Ліра впала на коліна.
— Тоді чому всі хочуть мене вбити?
— Бо король боїться, що ти станеш такою ж.
Увечері Каель знайшов її в темному коридорі.
— Ти знала?
— Ні…
Вона розповіла йому все.
— Якщо вони прийдуть, — сказала вона, — я не буду тікати.
— Ти не готова.
— Я готова померти.
Він схопив її за руки.
— А я — ні.