Корона тіней

Глава 6

Місто, якого немає

Сірі Землі зустріли їх туманом.

Місто з’явилося, ніби з повітря: кам’яні будинки без вікон, вулиці без назв.

— Тут живуть ті, кого стерли з історії, — сказав Каель.

Люди дивились на Ліру з цікавістю й страхом.

У центрі стояла жінка в чорному.

— Дитя зірки прийшло, — сказала вона. — Я — Мора.

— Ти знаєш, хто я?

— Я знаю, ким ти станеш, якщо не навчишся стримувати тінь.

Мора повела її у підземелля.

— Колись світ і тінь були єдині, — сказала вона. — Але люди злякались і розділили магію.

— І що тепер?

— Тепер ти — міст між ними.

Тренування були жорстокі.

Ліра падала.
Кричала.
Знову вставала.

Тінь обпікала шкіру зсередини.

Одного вечора Каель знайшов її біля річки.

— Ти зникаєш, — сказав він. — Ти стаєш холодною.

— Бо якщо я буду відчувати… я не витримаю.

Він узяв її за підборіддя.

— Ти ще людина.

Вона дивилась на нього занадто довго.

— А якщо я стану чудовиськом?

— Тоді я буду тим, хто нагадає тобі, ким ти була.

Він нахилився.

І поцілував її.

Тінь навколо них стала м’якою.

Наче світ затамував подих.

Подобається

#1848 в Фентезі
#5437 в Любовні романи
#1350 в Любовне фентезі

Відредаговано: 31.01.2026