Корона тіней

Глава 4

Шлях крізь темряву

Ліра йшла за Каелем уже другий день.

Гори здіймалися над ними, як зламані зуби старого чудовиська. Каміння різало підошви, холод кусав легені, а думки не давали спокою.

— Ти так і не сказав, куди ми йдемо, — нарешті промовила вона.

— У Сірі Землі, — відповів Каель. — Туди, де король не має влади.

— І що там?

— Люди, які знають, хто ти.

Вона зупинилась.

— Я — дівчина з міткою, яку хочуть убити.

Каель обернувся до неї.

— Ти — дитина зірки.
— Це казка.

— Ні. Казка — це те, що вони розповідають, щоб тебе знищити.

Вони зупинились біля занедбаної вежі.

— Тут перепочинемо, — сказав він.

Усередині було холодно й пахло сирістю. Ліра сіла біля стіни, обійнявши коліна.

— Чому Орден Світла полює на мене?

Каель мовчав довго.

— Бо тінь і світло не можуть існувати разом.

— А ти існуєш.

— Саме тому я зрадник.

Вночі їй наснився сон.

Вона стояла на троні з чорного каменю.
Навколо — море тіней.
А внизу — люди на колінах.

— Це твоє майбутнє, — прошепотів голос.

Вона прокинулась із криком.

Тіні повзли по стінах, немов живі.

— Ліра! — Каель схопив її за плечі. — Дихай!

Вона плакала.

— Я боюсь себе.

Він притис її до грудей.

— Я теж боюсь тебе. Але більше боюсь світу без тебе.

Вранці вони знайшли сліди.

— Нас вистежили, — сказав Каель. — Сьогодні бій.

Подобається

#1848 в Фентезі
#5437 в Любовні романи
#1350 в Любовне фентезі

Відредаговано: 31.01.2026