Хлопець зі світла
Вона прокинулась у печері.
Пахло димом і травами.
— Ти майже вбила себе, — сказав голос.
Хлопець сидів біля вогню. Його волосся було світле, а очі — кольору бурштину.
— Хто ти?
— Каель.
— Чому я жива?
— Бо твоя магія сильніша за їхню.
Він показав їй руку — на зап’ясті сяяв знак сонця.
— Я з Ордену Світла.
— Ти прийшов мене вбити?
Він мовчав секунду.
— Мене послали знайти тебе.
— І?
— І я вирішив, що хочу почути твою історію.
Вона дивилась на нього, не знаючи — ворог він чи єдина надія.
А десь далеко король уже знав:
дитина зірки жива.
І війна тільки починалась.