Корона тіней

Глава 1

Дівчина з міткою

Через шістнадцять років Ліра навчилася ховати свою мітку.

Вона перев’язувала груди бинтами і носила темні сукні з високим коміром, навіть у спеку. У селі всі знали, що в неї слабке серце, і ніхто не запитував зайвого.

Вона жила з прийомним батьком — ковалем Рейном.

— Ти знову пішла в ліс, — буркнув він, коли вона повернулась із кошиком трав.
— Там тихіше, — відповіла Ліра.

Насправді там було безпечніше.

Бо коли вона сердилась — тіні рухались.

Вона не керувала цим.
Вона боялася цього.

Увечері вона сиділа біля вогню й читала стару книгу без обкладинки.

— Ти надто розумна для цього села, — сказав Рейн. — Колись тебе це погубить.

— Мене погубить не розум, — тихо сказала Ліра. — А те, що в мені.

Тієї ночі вона прокинулась від криків.

Село горіло.

Люди бігли, маги у срібних плащах різали повітря заклинаннями.

На прапорах був знак корони.