Розділ  54

 - Я надіслала їй лорда Дадлі, а вона вибрала Дарнлі, – іронічно посміхнулася королева Єлизавета, коли Роберт Дадлі повернувся до Лондона з пустими руками.

  Вони зустрілися у Річмондському палаці, який любила Єлизавета. З вікон палацу було видно увесь Лондон, але туди не долітав сморід великого міста. Поруч заспокійливо плескалася річка Темза. А самшитові кущі були гарно підрізані і висажені у формі химерного лабірінта.

  Єлизавета змінилася. Вона недавно перехворіла віспою. Хвороба протікала важко і залишила на обличчя королеви сліди, які вона ховала під товстим шаром свинцевих білил. Довге руде волосся порідшало, а гострі блакитні очі здавалися голими через рідкі рудуваті вії. Втім, для Роберта Дадлі вона була прекрасною, як і раніше.

  Висока та струнка Єлизавета робила великі кроки, як завжди, коли хвилювалася. Дарнлі не відставав від неї. Вони були настільки близькі з тих далеких часів королеви Марії І, коли обоє сиділи у Тауері як державні злочинці. І кожного дня їм загрожувала смерть. Саме тоді вони і покохали одне одного.

  - Я не шкодую, – відповів Роберт Дадлі. – Я впевнився, що можу служити тільки одній королеві.

  - А я шкодую, – сухо відповіла Єлизавета. – Я б хотіла бачити тебе королем.

  Дадлі сіпнувся, щоб нагадати Єлизаветі, що вона може зробити його королем Англії завжди, коли побажає. Але вона різким порухом виставила перед ним розчепірену долоню. Жест, який закликав Дадлі мовчати. 

  - Ти ж знаєш, що наш шлюб – неможливий, – промовила вона. – Я й так сиджу на англійському престолі, як на розпаленій плиті. Тільки й чекаю, як якийсь з жадібних родичів оголосить мене незаконною і зазіхне на мою корону.

  Єлизавета зупинилася. Її обличчя залишалося спокійним, але тільки вона знала, скільки коштувала та спокійність.  

  - Марія Стюарт все ще називає себе «королевою Англії», – після мовчання заговорив Дарнлі. – І ліпить англійський герб поруч із шотландським. На прапори, на стіни, на посуд...

  - Я знаю, – хрипко відповіла Єлизавета. – Мене рятує лише заповіт мого батька, Генріха VIII. Він відмовив нащадкам своєї сестри Маргарити у праві успадкувати корону Англії через те, що вони народилися у Шотландії. Англійці ніколи не признають королевою Марію Шотландську. Але...

  Єлизавета знову замовкла, нервово стискаючи пальці. Дадлі чекав продовження, але він вже здогадався, про що думає його повелителька.

  Маргарита Тюдор, старша сестра короля Генріха, спочатку одружилася з королем Шотландії, від якого народила Якова V, батька Марії Стюарт. Але, після смерті чоловіка-короля, пристрасна жінка скандально вийшла заміж за лорда Арчибальда Дугласа і народила доньку. І ось ця донька, яка отримала ім’я Маргарита Дуглас, і була матір'ю Генрі Дарнлі.

  Маргарита Дуглас та її син Генрі народилися в Англії. На них заповіт Генріха VIII не розповсюджувався. Вони мали право на корону Англії у випадк, якщо Єлизавета помре бездітною.

  - Марія, яка претендує на мою корону, хоче одружитися з Генрі Дарнлі, який теж претендує на мої корону! Цього ніяк не можна допустити. Якщо вони зійдуться докупи – мені кінець, – прошепотіла Єлизавета. – Робіне, ти повинен написати Джеймсу Стюарту!

  - Графу Морею? – здивувався Дадлі. – Навіщо? У мене з ним не склалися стосунки.

  - Зроби так, щоб склалися! – гримнула Єлизавета. – Напиши листа. Відправ подарунки. Пообіцяй що завгодно, щоб він став на нашу сторону. Бо саме граф Морей – той, хто насправді править Шотландією.

  - Я напишу, – погодився Роберт Дадлі.

  Вони продовжували гуляти по самшитовому лабіринту Річмондського замку. Закохані, чиє кохання ніколи не здійсниться.

***

  А Марія Стюарт не бажала для себе долі Єлизавети.

  Англійське посольство давно повернулося у свою країну, але Генрі Дарнлі залишився в Единбурзі. У нього було виправдання: його батько, лорд Метью Стюарт, граф Леннокс, останнім часом жив у Шотландії. Син приїхав до батька. Нічого дивного.

  Старий Метью Стюарт тепер постійно з’являвся при дворі. Придворні вклонялися йому, а королева лагідно кликала дядечком. Вона майже не розлучалася з юним Генрі Дарнлі. Вони разом їздили на полювання або на конні прогулянки по околицях Единбурга. Разом грали в крикет та теніс. А вечорами танцювали під чарівну музику Давида Річчіо або сідали за картковий столик. Все було так гарно і вишукано, наче у Франції.

  Ідея одруження прийшла швидко. Буквально через кілька тижнів після знайомства з Генрі Дарнлі.

Марія вирішила порадитися з братом. Але їй навіть у голову не могло прийти, що він не схвалить шлюб з родичем.

  Вона запросила графа Морея у свій кабінет. Вона сиділа біля прочиненого вікна і вишивала покривало для палацової каплиці. За вікном простягнувся широкий луг, який на горизонті переходив у ліс.

  Марія робила на полотні обережні стібки. Перед нею на столику лежали у безладі різнокольорові шовкові нитки і стояла фрейліна, яка заправляла у голку нитку потрібного кольору і передавала королеві.

    Джеймс Стюарт увійшов і поклонився. Марія вказала йому на стілець навпроти: