Розділ 21

  Північне море було напрочуд спокійним, хоча бурі тут бувають часто. Вологий вітер холодив обличчя. Босвелл стояв на палубі, пильно вдивляючись у далечінь: чи не видно очікуваний берег. За його розрахунками корабель уже увійшов у води Данії.

  Сіре небо відбивалося у сірій воді. Корабель просувався на схід, залишаючи за кормою пінний слід. Босвеллу було важко знайти у Лейті судно, команда якого зберегла вірність королеві-регентці. Але він впорався. Він сів на корабель, який здався йому підходящим, і, користуючись адміральським званням, наказав негайно прямувати туди, куди йому завгодно. Втім, лорд Джеймс заплатив капітанові золотом, яке дзвеніло в його кишенях після вдалого, але безглуздого нападу на англійських посланців. Залишилось і на бочку пива для матросів. Він вирішив проявити щедрість, знаючи, що заколот – не час для скупості і зарозумілості. Матроси можуть збунтуватися і відправити зарозумілого адмірала на корм рибам та іншим морським тваринам. Під час заворушень можливе й таке. А Босвелл подорожував без охорони, яка пристала б адміралові і посланцю королеви-регентки. Тільки вірний слуга Данґліш супроводжував його.

  Плавання завершилося успішно. Ось закружляли над головою чайки – вірна ознака того, що земля близько. На горизонті виднівся човен під білим вітрилом, надзвичайно яскравим на тлі темно-сірого неба і такого ж моря. Коли корабель проплив поруч з човнов, Босвелл переговорив з рибалками ламаною німецькою, якою ті володіли, і з'ясував, що до данського берега рукою подати – години три-чотири, не більше. А невдовзі шотландське судно зустрілося з данським військовим кораблем. Капітан-данець вислав шлюпку з десятьма озброєними матросами, щоб довідатися про мету візиту іноземного судна. Адже корабель, зафрахтований Босвеллом, був обночасно рибальським і торговим. Він щетинився гарматами, як їжак – голками.

  Лорд Босвелл, зійшовши на данське судно, насамперед подав капітанові папір, у якому зазначався його адміральський статус. Разом з вірительними листами, які підтверджували, що він є надзвичайним послом до Його величності короля Данії та Норвегії від Її величності королеви-регентки Шотландії. Це справило на капітана сильне враження. Босвелл негайно був оточений пошаною, яка тільки була можлива на кораблі.

  Копенгаген виріс перед Джеймсом із туману та піни морської – кілька островів, поєднаних між собою мостами та поромами. Різнокольорові будиночки на набережній, рибальські човни та кораблі з високими щоглами. Багатомовна говірка, пістрявий натовп, запах пива та риби – смаженої та свіжовиловленої.

  - Який із цих островів – Копенгаген? – запитав Босвелл у капітана, який сперся на дерев'яний поручень поруч із ним.

  - Цей, цей і цей. Усі острови разом – Копенгаген, – спокійно відповів данець.

  Лорд Джеймс здивувався. Йому чомусь здавалося, що кожен острів – це окреме місто.

  - А той? – спитав він, показуючи на острів, розташований приблизно за п'ять миль від них.

  - О, це вже Швеція, – незворушно відповів капітан, остаточно здивувавши Босвелла.

  Король Фредерік II, попереджений заздалегідь, чекав на шотландського посла у тронному залі замку Крістіансборг. Він був молодий, ровесник Босвелла, і лише п'ятий місяць правив обома королівствами – Данією та Норвегією. Занадто серйозний, як на його вік, худий, коротко підстрижений, одягнений у чорне – жалобу по батькові, королю Крістіану III, – він сидів на троні, надто широкому для худорлявої постаті монарха. За троном короля висів його герб, схожий на строкату мозаїку. Він був складений із гербів Данії, Норвегії та Ольденбурга – німецького князівства, з якого походила династія. Босвелл, кланяючись королю і передаючи йому листа від Марії де Гіз, краєм ока встиг помітити золотий хрест на синьому тлі, срібного лицаря на червоному, гусака, лева в короні і з сокирою, дракона та ще купу елементів, у яких заплутався б навіть досвідчений герольд.

  Капітан, який доставив Босвелла до Копенгагена, розповів, що молодий король має дві переваги. Він любить війну і не робить важливих справ без схвалення радників, які дісталися йому від покійного батька. Першу якість лорд Босвелл повністю схвалював, а щодо другої мав сумнів. Кому вигідно, що король слухається радників: королю чи цим самим радникам? І невідомо, як вирішиться справа Босвелла, якщо доведеться залежати від примх радників.

  Босвелл уважно стежив за кожним порухом обличчя Фредеріка ІІ. Король підвів голову і передав прочитаний лист до секретаря. Усміхнувся Босвеллу, але сіро-блакитні очі монарха залишалися холодними і трохи сумними.

  - Я радий отримати листа від вашої правительки. Сподіваюся, ви залишили її в доброму здоров'ї?

  - Так, Ваша величносте. Моя володарка здорова тілом і душею, оскільки впевнена у підтримці Вашої величності, – незворушно відповів Босвелл.

  А у короля Фредеріка мрійливо потеплішав погляд.

  - Я чув, королева-регентка напрочуд гарна собою.

  - Це правда, Ваша величносте, – щиро підтвердив шотландець.

  - Дочка успадкувала красу матері?

  - Так, Ваша величносте.

  - Я охоче посватався б до молодої королеви Шотландії. Шкода, що вона вже одружена, – зітхнув Фредерік.

  Лорд Джеймс, зігнувшись у напівпоклоні, думав, як нагадати замріяному королю про мету свого відвідування. А Фредерік II раптом поставив зовсім недоречне запитання: