Розділ 10

  За спальнею Босвелла була облаштована таємна кімната. Двері, обклеєні такими ж шпалерами як і стіна, розташувалися в кутку напівтемного алькова і були непомітні для очей тих, кто не знав про існування таємниці. Лорд Джеймс проводив там наодинці кілька годин на день. Тільки вірний слуга знав, чим зайнятий шотландський дворянин.

  Цілий пучок свічок освітлював вузьке приміщення без вікна. Біля дальньої стіни сяяла вогненною пащею пічка. Не та, в якій куховарки готують обіди та вечері, і не та, що обігріває житло у зимові ночі. А маленька пічечка, в якій алхіміки плавлять свинець, вирощують демонів і творять інші нечестиві справи, про які добрим християнам краще не знати.

  Пічний вогонь розфарбував у червоний колір негарне, але дивним чином привабливе обличчя Джеймса Босвелла. Він вчепився пальцями в русяве волосся і уважно вивчав книгу, що лежала на дубовій стільниці, де пляшки з вином і тарілки з недоїдками стояли уперемішку з ретортами і горщиками з сумішшю, від якої огидно тхнуло.

  Він читав: «Під землею у них обладнана кімната, підлога, стеля та стіни якої викладені каменем, з двома маленькими віконцями, такими вузькими, що через них навряд чи щось можна побачити. Вони поміщають туди старих півнів, років дванадцяти-п'ятнадцяти, і дають їм вдосталь корму. Коли півні розжиріють, то через внутрішній жар у тілі починають паруватися і відкладати яйця».

  Лорда Босвелла охопив священний жах. Невже півні здатні на бридке содомитство? Втім, він швидко змусив себе забути про бридливість. Якщо хтось свідомо вибирає алхімію та чаклунство, то йому не личить бути перебірливим.

  «Потім півнів прибирають, а для висиджування яєць використовують жаб. Їх годують хлібом та іншою їжею», – читав він далі.

  Жаби, на відміну від півнів-гузноблудів, не викликали у Босвелла бридливості. У дитинстві він часто ловив їх у ставку, забираючись у непролазні очеретяні зарості. Він міг годинами роздивлятися тих чудернацьких істот зі слизькими плямистими спинками і великими булькатими очима. Незграбні і огидні, вони на диво спритно плавали, опинившись у воді. Їхні кінцівки, які здавалися короткими і нескладними, у рідній стихії подовжувалися і починали витончено рухатися. А як вони співають! Ось тільки смажити жаб і ласувати ними, як люблять французи, Босвелл так і не навчився. Гидкий звичай! І ці жабоїди сміють потішатися над шотландським одягом?!

  Наловити жаб – не проблема. Болота на околицях Парижа повні жаб. А ось як змусити їх сидіти на яйцях? Тут доведеться проявити кмітливість. Лорд Босвелл вирішив наловити жаб заздалегідь і спробувати привчити їх висиджувати яйця від простих несучок, доки він не отримає необхідних для чаклунства півнячих яєць.

  А книга, написана вісім століть тому німецьким ченцем, обіцяла чудеса.

  «З дозрілих яєць вилуплюються півники, схожі на звичайних, але через сім днів у них виростають зміїні хвости. Якби не кам'яна підлога, вони відразу пішли б під землю. Щоб не допустити цього, ті, хто їх вирощує, мають великі круглі мідні горщики, які закриваються кришками і по всій поверхні пробиті дірки. Курчат садять туди, закривають отвори мідними кришками і заривають горщики в землю. Шість місяців курчата харчуються землею, що набивається крізь дірки. Потім кришки знімають та розпалюють великий вогонь, щоб тварини повністю згоріли. Коли все охолоне, вміст дістають і подрібнюють, при чому додають кров рудого чоловіка; коли кров засохне, її треба розтерти. Ці два інгредієнти розводять міцним винним оцтом у чистій посудині. Потім беруть дуже тонкі пластинки очищеної червоної міді, на кожен кінець накладають тонкий шар цієї тінктури і ставлять на вогонь. Коли пластинки розжаряться до білого кольору, їх дістають, остуджують і змивають у тінтурі, поки вся мідь з двох кінців пластинки не буде поглинена рідиною, яка від цього набухне і набуде кольору золота. Це і є золото, яке підходить для різноманітного застосування».

  Мідні казани з отворами, кров рудого чоловіка... Все це дрібниці. Можна дістати. Навіть кров. На вулицях Парижа повно голодранців. Серед них знайдуться і чужі. Напоїти одного з них і... Словом, легко! Найважче – змусити півнів нести яйця. І вивести з цих чортових яєць змієподібних курчат. Або куро-змій. Чи що там виведеться? О, ці страшні монстри, яких з таким палом описували давні алхіміки! Адже з'являються вони часом на світ. Інакше й не може бути. Хіба звичайна людина здатна придумати чудовиська, на кшталт тих гаргулій, що гніздяться на соборі Паризької Богоматері? Ні! Щоб правдоподібно зобразити таке чудовисько, потрібно побачити його, вжахнутися і запам'ятати назавжди кожну лусочку, кожне скуйовджене перо, кожен страшний кіготь.

  Зваживши витрати, лорд Босвелл вирішив ризикнути.

  Одиого разу він уже намагався варити золото за іншим рецептом, але тоді у  нього нічого не вийшло.

  Цілих десять екю Босвелл виклав книготорговцю з вулиці Шантле за уривок старого рукопису, в якому був написаний наступний рецепт: «Візьміть горщик свіжої землі, додайте туди фунт червоної міді та півсклянки холодної води, і все це прокип'ятіть протягом півгодини. Після чого додайте до тінктури три унції окису міді та прокип'ятіть одну годину; потім додайте дві з половиною унції миш'яку і прокип'ятіть ще одну годину. Після цього додайте три унції добре подрібненої дубової кори та залиште кипіти півгодини; додайте в горщик унцію трояндової води, прокип'ятіть дванадцять хвилин. Потім додайте три унції сажі і кип'ятіть доти, доки тінктура не буде зварена. Щоб впевнитися, що вона зварена до кінця, треба опустити у неї цвях: якщо тінктура подіє на цвях, знімайте горщик з вогню. З отриманої кількості тінктури можна видобути півтора фунта золота; якщо ж вона не подіє, це ознака того, що рідина недоварена. Рідину можна використуватися чотири рази».